При аналізі фінансово-господарської діяльності найбільш загальну картину стану підприємства дає аналіз таких форм бухгалтерської звітності, як баланс підприємства і його звіт про прибутки і збитки.

Аналіз цих форм бухгалтерської звітності в динаміці дає уявлення про зміну фінансово-економічного стану підприємства протягом певного періоду часу. Для виявлення загальних тенденцій розвитку фірми і визначення її перспективних можливостей доцільно зіставляти показники декількох балансів.

Економічний потенціал господарюючого суб'єкта може розглядатися двояко: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового положення. Обидва цих аспекту фінансово-господарської діяльності взаємозв'язані: нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового положення, і навпаки. Так, невиправдане омертвляння засобів в готовій продукції, дебіторській заборгованості, проведених запасах може негативно вплинути на можливість своєчасно здійснювати поточні платежі, а зростання позикових засобів - привести до необхідності реалізації майна підприємства для розрахунків з кредиторами.

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою, в процесі функціонування підприємства їх величина і структура зазнають постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, в структурі засобів і їх джерел, а так само в їх динаміці можна отримати за допомогою аналізу звітності.

2.2. Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової звітності

Вертикальний і горизонтальний аналіз на основі фінансової звітності доцільно здійснювати на початковому етапі економічного аналізу діяльності підприємства. Дуже часто його можна розглядати як допоміжний етап, в ході якого виявляються ті аспекти які надалі зажадають поглибленого і всестороннього аналізу. Вертикальний аналіз дозволяє виділити з урахуванням галузевої специфіки найбільш важливі для даного підприємства майнові компоненти і джерела фінансових коштів, а горизонтальний - виявляє найбільш істотні зміни в структурі майна і напрямах фінансування, що мали місце в даному періоді.

Вертикальний аналіз дає уявлення про структуру засобів підприємства і їх джерел, виражених не в абсолютних одиницях, а в долях або у відсотках. За одиницю, або 100%, приймається валюта балансу, і кожен абсолютний показник розраховується або в долях, або у відсотках по відношенню до підсумкового показника балансу. Відносні показники певною мірою звільнені від негативного впливу інфляційних процесів, що дозволяє проводити об'єктивніший аналіз господарської діяльності в динаміці.

Ступінь деталізації бухгалтерського балансу, по якому проводиться вертикальний і горизонтальний аналіз, визначається тими цілями, які ставляться при дослідженні.

Іноді вертикальний і горизонтальний аналіз доцільніше проводити по модифікованій звітності, тобто деякі статті можуть бути укрупнені. У тих випадках, коли важливо визначити значущість окремих складових частин майна підприємства, аналіз слід здійснювати по повній схемі.

Очевидно, що при оцінці ліквідності майна і визначенні його ринкової вартості у потенційних інвесторів буде абсолютно різне відношення до оцінки нематеріальних активів, у складі яких дуже висока частка організаційних витрат і ділової репутації, або активів, велика частина яких доводиться на об'єкти промислової власності, що включають права на програми ЕОМ, бази даних, ноу-хау, патенти на винахід і промислові зразки і т.п. Аналіз складу нематеріальних активів може бути вельми актуальний для турфирм, що займаються туроператорською діяльністю, у яких значні засоби йдуть на рекламу і формування ділової репутації, розробку програмних продуктів, придбання інформації і т.п.

Для капіталомістких об'єктів галузі, таких як готельне господарство, кемпінги, мотелі, засоби розміщення на транспорті, у складі майна яких значна частка доводиться на основні засоби, необхідно детальніше досліджувати питання структури цих засобів і визначити показники, що характеризують їх рух, а отже, і інтенсивність господарської діяльності.

Сучасна структура фінансової звітності, дозволяє виділити і оцінити у складі основних засобів, питома вага вартості земельних ділянок і інших об'єктів природокористування, будівлі, споруди, машини і устаткування, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар і ін. Дані фінансової звітності дозволяють розрахувати такі показники, що характеризують фізичний стан основних засобів і господарську діяльність підприємства, як коефіцієнт зносу і коефіцієнт введення і вибуття основних засобів і окремих їх елементів.

При чималій частці у складі активів підприємства довгострокових фінансових вкладень (що принаймні перевищують 5-10% від валюти балансу) в ході аналізу фінансово-господарської діяльності доцільно досліджувати їх структуру. Дані фінансової звітності дозволяють розраховувати питому вагу у складі довгострокових вкладень інвестицій в дочірні і залежні суспільства, в інші організації, позики (на термін більш за один рік). У сучасних умовах ці дані особливо цікавлять потенційних інвесторів, що розглядають питання про свою участь в прямому фінансуванні організації, оскільки, як показує досвід, саме через дочірні і залежні суспільства здійснюється у великих масштабах перерозподіл прибутку. Для оцінки ефективності відвернення ресурсів в інші організації ( тобто дочірнє і залежні) необхідно зіставити загальну суму направлених на це фінансових коштів з надходженням доходів.

Структура майна, упредметненого в оборотних активах, дає уявлення про співвідношення запасів, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень і грошових коштів.

Оскільки потреба в оборотних коштах визначається галузевою специфікою підприємств і умовами їх поточної діяльності, самі по собі показники структури поточних активів мало інформативні. Цікаві і корисні аналітичні висновки могли б бути зроблені в ході порівняння показників структури оборотних коштів даного підприємства, і однотипних компаній, що успішно діють. Проте подібна нормативна