Вертикальний аналіз пасиву балансу дає уявлення про фінансові джерела формування майнової бази підприємства і виниклі при цьому фінансові зобов'язання. Багато хто з отриманих розрахункових показників структури пасивів представляє інтерес для інвесторів. Тут, перш за все, слід виділити співвідношення власних засобів і привернутих.

Для вироблення стратегій поточної діяльності підприємства важливим представляється відстежування і підтримка прийнятного рівня кредиторської заборгованості.

Дослідження структури майна і фінансових джерел і зобов'язань за ряд років (загальноприйнятою світовою практикою в інвестиційній області є аналіз фінансової звітності, принаймні за три роки) дозволяє виявити тенденції, облік яких при виробленні стратегії виробничої і фінансової діяльності підприємства забезпечує зростання ефективності використання його ресурсів. Ще раз підкреслимо, що вертикальний аналіз багато в чому носить допоміжний характер, дозволяючи виявляти напрями поглибленого дослідження потенціалу підприємства, і отримувані результати дають загальне уявлення про співвідношення матеріальних і фінансових передумов його господарський діяльності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох таблиць, в яких абсолютні показники замінюються відносними показниками темпів зростання або зниження, вираженими у відсотках або долях, що дозволяє аналізувати дані показники у минулому і прогнозувати їх майбутні значення. Основою порівняння, як правило, є показники базисного періоду. Цінність результатів горизонтального аналізу значно знижується в умовах інфляції, проте, ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.

Розділ 3.Методика аналізу фінансового стану підприємства

Методика аналізу фінансового стану підприємства включає наступні блоки аналізу:

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомості представлені в балансі підприємства.

3.1 Порівняльний аналітичний баланс

У 20-х роках один з творців балансоведення – Н. А. Блатов рекомендував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс виходить з початкового балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки і структурної динаміки вкладень і джерел засобів підприємства за звітний період. Обов'язковими показниками порівняльного аналітичного балансу є: абсолютні величини по статтях початкового звітного балансу на початок і кінець періоду, питомі ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду, зміни в абсолютних величинах, зміни в питомих вагах, зміни в % до величин на початок періоду (темп приросту статті балансу), зміни в % до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін – показник динаміки структурних змін), ціна 1% зростання валюти балансу і кожної статті – відношення величини абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду.

Порівняльний аналітичний баланс чудовий тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки і прикидки, які зазвичай здійснює будь-який аналітик при первинному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного балансу охоплена безліч важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу. В ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, а метою вертикального аналізу є обчислення питомої ваги нетто. Всі показники порівняльного балансу можна розбити на три групи:

показники структури балансу;

показники динаміки балансу;

показники структурної динаміки балансу.

Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану вельми важливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи структуру змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному була притока нових засобів і в які активи ці нові засоби в основному вкладені.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства слід згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства.

Ознаками “хорошого” балансу з погляду підвищення (зростання) ефективності можна назвати також наступні показники.

коефіцієнт поточної ліквідності 2,4;

забезпеченість підприємства власними оборотним капіталом 0,1;

зростання власного капіталу;

відсутність різких змін в окремих статтях балансу;

дебіторська заборгованість знаходитися відповідно до розмірів кредиторської заборгованості;

у балансі відсутні “хворі” статті (збитки; прострочена заборгованість банкам і бюджету);

у підприємства запаси не перевищують мінімальну величину джерел їх формування (власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик).

3.2. Аналізу ліквідності підприємства

Незадовільним у формуванні структури балансу є:

Результати аналізу ліквідності підприємства представляють інтерес, перш за все для комерційних кредиторів. Оскільки, комерційні кредити короткострокові, то саме аналіз ліквідності краще всього дозволяє оцінити здатність підприємства сплатити ці зобов'язання.

Ліквідність означає здатність цінностей легко перетворюватися на гроші, тобто в абсолютні ліквідні засоби. Ліквідність можна розглядати як час, необхідний для продажу активу, і як суму, виручену від продажу активу. Ці показники тісно зв'язані: часто можна продати актив за короткий час, але із значною знижкою в ціні.

Всі активи підприємства залежно від ступеня ліквідності, тобто від швидкості перетворення на грошові кошти, можна умовно підрозділити на наступні групи.

1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. До цієї групи відносяться також ті короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можна