У розділі "Фінансові умови" конкретизуються форми, порядок і терміни розрахунків між сторонами, встановлюються гарантії виконання платіжних обов'язків. Формами розрахунків можуть бути банківські перекази, міжбанківські взаєморозрахунки для цього фірми повинні мати валютні рахунки в банках, що мають кореспондентські зв'язки з банками за кордоном. У договорі необхідно вказувати точні банківські реквізити, слід також передбачати, на рахунок якої із сторін віднести операційні витрати. У вітчизняній туристичній практиці використовується також форма оплати дорожніми чеками і навіть готівкою. Алі останній спосіб розрахунків носити нецивілізований характер і пов'язаний з труднощами переміщення великих торб валюти через кордон. Вказуються й терміни розрахунків - як правило, практикується передоплата послуг. У такому випадку необхідно вказати в договорі, що буде вважатися вдень зарахування оплати - день відправлення грошів направляючою фірмою чи день їх отримання приймаючою. У разі, якщо конкретна ціна подорожі відрізняється від суми попередньої оплати, або предметом договору є обмін туристами, можливий перерахунок між фірмами з оплатою сальдо (різниці). Вказуються документи, що є основою для платежів і розрахунків. Це можуть бути рахунки, рахунки-фактури або туристичний ваучер - зразки таких документів додаються до тексту договору. У цьому ж розділі можна встановити також штрафні санкції, що застосовуються при рекламації послуг, за несвоєчасні платежі або інші порушення фінансових розумів співробітництва, але найчастіше вони виділяються в окремий розділ - "Відповідальність сторін", де крім матеріальної (грошової) відповідальності визначається також відповідальність сторін за коректність взаємної роботи на туристичному ринку. У цьому розділі також визначається порядок вирішення суперечок, що виникають між сторонами. Як правило, сторони намагаються вирішити конфліктне питання у двосторонньому порядку, а в разі неможливості його вирішення сторонами - вирішують його через арбітражний суд або державні судові органи в порядку, встановленому законодавством.

У договорі бажано передбачати і такий розділ, як "Форс-мажорні обставини". Форс-мажор - обставини, що здатні порушити умови договору, але не залежати від волі сторін - не завжди однаково розуміються сторонами. Тому слід уточнити в договорі, які саме обставини визначаються сторонами як форс-мажорні, а також визначити дії сторін при настанні таких обставин.

Останній розділ договору стосується умов його дії. Отут визначаються момент вступу договору в дію, термін його дії, умови продовження або розірвання договору в односторонньому порядку, внесення доповнень і змін до його тексту. Вказується кількість екземплярів договору, що мають однакову силу, мова договору. Договір із закордонною турфірмою-партнером винний бути укладений двома мовами - українською та англійською або мовою країни турфірми-партнера. Завершується текст договору юридичними адресами сторін із зазначенням їх точних реквізитів і скріплюється підписами уповноважених осіб.

До договору можуть додаватись документи, у яких конкретизується зміст певних його розділів. Особливо це стосується розумів співробітництва, які можуть змінюватися значно частіше самого договору. У такому разі в договорі робиться посилання на ці додатки і вказується, що смороду є "невід'ємною частиною договору".

Практика показує, що домов про співробітництво конкретних тур фірм не наслідують стовідсотково структуру стандартного типового договору, алі в них повинні бути представлені всі основні його елементи. Зразок договору про співробітництво наведено в додатку № 5.1.

Фірма-туроператор, що формує туристичний пакет, може напряму пропонувати його споживачам - потенційним туристам, або продавати його, користуючись послугами торговельних посередників - турагентів. У свою чергу фірма-туроператор, у разі, коли попит перевищує пропозицію й власного турпродукту не вистачає для задоволення потреб певного сегменту ринку, може перекуповувати частину турів в іншого туроператора й продавати їх споживачам, виступаючи в ролі турагента. Взаємовідносини фірми-туроператора й фірми-турагента будуються на основі агентської догоди. У деяких випадках турфірма може виступати турагентом безпосередньо виробника послуг, діючи на підставі відповідного договору.

Агентська угода має структуру типового договору. Згідно його предмету фірма-туроператор доручає фірмі-турагенту реалізацію власного турпродукту. Вона надає йому певну квоту турів або, частіше, доручає йому їх продажів за офертою (каталогом) туроператора. Туроператор забезпечує виконання програми турові, надає усі необхідні інформаційно-рекламні матеріали, бере на собі зобов'язання своєчасно повідомляти турагенту про зміни в умовах і термінах подорожі та гарантує повернення грошів у разі, якщо подорож не може відбутися. Турагент бере на собі зобов'язання рекламувати тур оператора, здійснювати їх продажів й оформлення, надавати туристам всю необхідну інформацію щодо турів, доставляти їх до місця качану обслуговування, своєчасно повідомляти туроператору про хід продаж й у разі необхідності здійснювати контроль якості обслуговування за відгуками туристів.

Туроператор забезпечує турагента необхідною документацією для оформлення турові. Фінансові умови співробітництва фірм за агентською угодою передбачають своєчасне перерахування турагентом грошів, отриманих в оплату за тур, туроператору й виплату останнім агентської винагороди турагенту. Агентська винагорода може бути вирахувана як очікуваний прибуток турагента в процентному відношенні до ціни турові, призначеної туроператором, або закладається останнім у ціну турові як комісійна винагорода для посередника. Останній варіант найчастіше використовується у світовій туристичній практиці.

На етапі аквізиції - залучення клієнтів і реалізації туру -взаємовідносини туристичної фірми-продавця послуг і туриста регулюються договором (контрактом) на надання туристичних послуг (додаток № 5.4).

У преамбулі цього договору вказуються паспортні дані туриста. У предметі договору детально описуються умови подорожі: розміщення - конкретні готелі