При цьому туроператор і турагент відповідають за вірогідність наданої інформації про туристський продукт, а неналежна реклама тягне відповідальність туристського підприємства не тільки за матеріальний, але й за моральний збиток, заподіяний туристові.

Однак договір, укладений між туристським підприємством і споживачем подібним чином, носить попередній характер. Попередній договір повинен містити всі майбутні істотні умови основного договору, а також строк, протягом якого повинен бути укладений основний договір. Якщо такий строк не зазначений, будь-яка зі сторін (у першу чергу, турист) вправі зажадати висновки основного договору протягом року з моменту висновку попереднього.

Якщо протягом названого строку одна зі сторін ухиляється від висновку основного договору (на туристське обслуговування), інша вправі звернутися в суд з вимогою про спонуку укласти договір. Якщо ж жодна йз сторін не направить протягом цього строку пропозиція укласти договір, зобов'язання сторін уважаються припиненими.

Обов'язковий характер попереднього договору ставиться насамперед до туристів, які вправі відмовитися від виконання зобов'язань за договором возмездного надання послуг (у тому числі й туристському договорі) лише за умови повного відшкодування замовникові збитків. Для туристів діє загальне правило, що надає їм право в будь-який час відмовитися від виконання договору возмездного надання послуг при оплаті туристському підприємству фактично понесених їм витрат. Порядок відшкодування витрат може бути визначений у відповідності сп. 16 Типового договору на надання туристських послуг (додаток 18). У випадку відмови туриста від подорожі менш чим за 20 днів з його втримується 25, 50 або 75 % від вартості туристського продукту залежно від кількості днів, що залишилися до початку подорожі. Конкретне число днів сторони вправі додати в текст Типового договору самостійно.

Крім того, ст. 11 Закону Республіки Бєларусь «Про захист прав споживачів» передбачене право споживача в 14-денний строк зажадати заміни придбаного їм доброякісного, . але не товару, що підійшов за якимись причинами (під яким також розуміються роботи й послуги) на аналогічний, а у випадку відсутності такого - розірвання договору й повернення сплаченої суми.

Зміна туристським підприємством однієї з істотних умов договору (у тому числі вартості) здійснюється не пізніше чим за 20 днів до початку подорожі. При цьому турист вправі або погодитися зі змінами, або розірвати договір без сплати соответствующих'штрафных санкцій.

Відповідно до законодавства як туристові, так і туристському підприємству надається право вимагати або розірвання договору у зв'язку з істотним изменением. певних обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору: до

: зміною строків подорожі;

: недобором зазначеного в договорі мінімального числа туристів у групі, необхідного для здійснення подорожі;

: непередбаченим ростом транспортних тарифів;

'. : введенням нових або підвищенням діючих ставок податків і зборів.

Після початку подорожі зміна умов туристського договору допускається, якщо туроператор або тур агент виявиться нездатним зробити частина передбачених послуг за умови безкоштовного продовження подорожі, а якщо буде потреба - виплатити різницю у вартості замовлених і наданих послуг. При невиконанні цих вимог споживача туристське підприємство зобов'язане не тільки відшкодувати йому збитки, але й додатково оплатити неустойку з розрахунку 1 % вартості послуги за кожний день прострочення.

При зміні істотних умов договору турагентом або туроператором без згоди туриста останній вправі за своїм вибором зажадати:

: виконання умов, зазначених у договорі й. ваучері;

: відшкодування збитків і компенсацію моральної шкоди, заподіяних у результаті зміни істотних умов договору;

: розірвання договору й відшкодування збитків.

У випадку невиконання туристського договору споживач вправі зажадати відшкодування викликаних збитків, а при наявності провини туристського підприємства - відшкодування моральної шкоди. Необхідно відзначити, що Закон Республіки Бєларусь «Про туризм» не встановлює граничний розмір відшкодування, що підлягає виплаті туристським підприємством. У світовій практиці він звичайно не перевищує 3-кратної вартості тура; згідно ст. 10 Федерального^ закону «Про основи туристської діяльності Російської Федерації» - 2-кратної вартості; згідно ст. 17 Рекомендаційного законодавчого акту СНД - однократної вартості тура. Однак для пред'явлення позову про відшкодування моральної шкоди по сформованій судовій практиці туристові прийде довести «моральні або фізичні страждання, заподіяні діями (бездіяльністю), що зазіхають на приналежному громадянинові нематеріальні блага (життя, здоров'я, достоїнство особистості, ділове репутація, недоторканність приватного життя, особиста й сімейна таємниця й т.п.), що порушують його особисті немайнові або майнові права». У позовній заяві про компенсації моральної шкоди .повинне бути зазначене, при яких конкретно обставинах і якими діями (бездіяльністю) туристові заподіяні моральні або фізичні страждання й у чому вони виражаються.

Туроператор і турагент несуть відповідальність перед туристами за невиконання зобов'язань, позначених у договорі, незалежно від того, чи будуть вони виконуватися туроператорм, турагентом або іншою особою, що надає туристський продукт. Наприклад, споживач, незадоволений якістю послуг, надаваних туроператором, вправі пред'явити позов як самому туроператору, розташованому за рубежем, так і вітчизняному турагенту. Це не завжди відповідає загальним правилам цивільного права, згідно яким позов може бути пред'явлений тільки тій особі, з яким позивач складається в договірних відносинах. Наприклад, турагент уклав з туроператорм договір доручення, і,