вклад працівників у кінцевий результат.
Вихідними даними для оцінки персоналу є:
моделі робочих місць персоналу;
положення про атестацію;
методика рейтингової оцінки;
правила внутрішнього трудового розпорядку;
штатний розклад;
особисті справи працівників;
накази з кадрових питань;
соціологічна анкета;
психологічні тести.
Процедура оцінки забезпечує зворотний зв'язок з персоналом, виконує мотиваційну функцію і сприяє підвищенню віддачі в роботі.
Процедуру оцінки можна класифікувати за декількома напрямами:
За об’єктами, які оцінюють діяльність:
складність, ефективність, якість, відношення до них;
досягнення цілей, кількісний та якісний результат, індивідуальний вклад у загальні підсумки організації;
наявність у працівників тих чи інших особистих якостей; міри їх враженості і володіння ними.
За джерелами на яких ґрунтується оцінка:
документи на основі яких можна дати оцінку з ймовірністю, як вважають спеціалісти, 0,2;
результати співбесід, інтерв’ю;
дані загального і спеціального тестування;—
звіти про виконання виробничих завдань або поведінки в специфіч-них ситуаціях;
- графологічна експертиза.
За способами проведення процедури оцінки і вибору кращого чи гіршого показника.
За критеріями оцінки.
За суб'єктами (претендент чи працюючий, члени спеціальної комісії, керівники, колеги чи самооцінка).
За мірою охоплення.
7. За періодами (за календарний рік, за час роботи в організації, на посаді).
Процедура оцінки значною мірою залежить від її цілей і можливостей
одержати необхідні матеріали для проведення самої оцінки.
Вся робота по проведенню оцінки персоналу включає три її складові:
зміст оцінки;
методи оцінки;
- процедуру оцінки.
Для того, щоб оцінка була дійовою, а необхідність проведення була зрозумілою і мала мотивуючий характер, її потрібно проводити за основ-ним змістом діяльності, за тими напрямами, які прямо пов'язані з працею та її результатами і особистими якостями працівника, що є передумовою ефективної трудової діяльності. Отже, зміст оцінки включає оцінку осо-бистих якостей працівника, його праці та її результатів.
Після визначення того, що потрібно оцінювати, важливим етапом є визначення методів, які б дозволили виявити наявність елементів змісту оцінки; вимірювання величини того чи іншого елементу при допомозі кон-кретних показників.
Виявлення елементів (показників) змісту оцінки, в свою чергу, включає:
- програму збирання інформації;—
методи збирання інформації;
- методи їх обробки та оформлення.
Одна із основних проблем оцінки персоналу — це проблема збирання інформації. На практиці використовують такі основні групи методів зби-рання інформації:—
вивчення документів та інших письмових джерел;
- бесіди й опитування;—
спостереження.
Вивчення документів та інших письмових джерел включає вивчення об'єктивних даних про працівників (вік, освіта, стаж роботи, послужний список) та результатів їх праці. Джерелом інформації про працівника мо-жуть служити первинні документи обліку кадрів, накази, розпорядження, матеріали нарад, зборів. Інформація про результати праці — в матеріалах звітності про виконання працівниками виробничих завдань, особистих творчих планах, про роботу структурних підрозділів і підприємства в ціло-му. [24/ 45]
Важливим джерелом інформації є також бесіди й опитування. Бесіди - це отримання усної інформації від самого працівника ,а опитування—інформації про працівника від інших осіб.
Метод спостереження є також джерелом інформації, яка отримується під час ділових ігор, тренінгових занять, стажування працівників, вико-нання завдань.
Коли інформацію зібрано, потрібно її оцінити. Найпоширеніші мето-ди оцінки інформації пов'язані із використанням системи балів і ко-ефіцієнтів.
Третьою складовою оцінки персоналу є процедура самого оцінюван-ня, яка має дати відповіді на запитання: де і хто проводить оцінку? Який порядок і періодичність оцінки? Які використовуються технічні засоби? Як формуються результати оцінки, як їх доводять до працівників, як вико-ристовують?
Організація оптимізує систему оцінок персоналу через:
універсальність системи оцінок. Відділ кадрів розробляє єдину сис-тему оцінок для всієї організації і забезпечує їх застосування і розуміння у всіх підрозділах;
встановлення стандартів і норм оцінок;
вибір методів оцінок.
Створити систему оцінок, однаково збалансовану з точки зору точності, об'єктивності, простоти, зручності і зрозумілості, досить складно, тому на сьогодні існує декілька підходів і систем оцінки персоналу, кожна із яких має як позитивні, так і негативні сторони.
Інструментарій системи оцінки персоналу сформувався під впливом потреб вирішення практичних завдань виробничо-управлінської діяльності на основі певних методів.[22/ 239]
Методи оцінки персоналу мають відповідати структурі підприємства, ха-рактеру діяльності персоналу, цілям оцінки, бути простими і зрозумілими; включати 5-6 кількісних показників, поєднувати письмові та усні завдання.
Методи оцінки діляться на традиційні і нетрадиційні. Перші сфокусо-вані на окремого працівника і грунтуються на суб'єктивній оцінці керів-ника або колег. Традиційні методи ефективні у великих ієрархічних орга-нізаціях, які працюють в умовах досить стабільного зовнішнього середо-вища, їхніми недоліками є те, що оцінка дається окремому працівнику без врахування цілей організації, грунтується на оцінці керівника, при повно-му ігноруванні думки колег по роботі, підлеглих, клієнтів і т. д.; орієнтується на минуле (досягненні результати) і не враховуються довготермінові перс-пективи розвитку організації і працівника. Нетрадиційні методи - розгля-дають робочу групу (підрозділ, бригаду, колектив) і ставлять акцент на оцін-ку працівника його колегами і здатність працювати в групі; оцінка окре-мого працівника і робочої групи проводиться з урахуванням результатів всієї організації, і до уваги береться не тільки успішне виконання сьо-годнішніх функцій, а й здібності до професійного розвитку й освоєння но-вих професій і знань. Нетрадиційні методи почали застосовуватись 15 років тому, але вже зараз виступають як «стандартні» методи оцінки в багатьох фірмах світу. В літературних джерелах виділяють цілу систему методів, ос-новними з яких є:
метод стандартних оцінок - суть його полягає в тому, що керівник за-повнює спеціальну форму, характеризуючи кожен аспект роботи праців-ника. Це простий і доступний метод, але оцінка має суб'єктивний харак-тер; письмовий відгук керівника у вільній чи встановленій формі; ранжування працівників на основі попарних зрівнянь у межах групи; оцінку відхилення від середнього значення сукупних трудових якостей по групах працівників; оцінка поведінки в критичних умовах; графічне вираження оцінок;
метод алфавітно-числової оцінки (оцінка особистих якостей). Основу алфавітно-числової оцінки персоналу складає