Галич

Галицький район утворено у 1939 році.
Районний центр -- мальовниче місто Галич. Археологічні дослідження поблизу міста, в селах Крилосі, Комарові, Підгородді, Вікторові свідчать, що на цій території людина оселилась ще в добу міді-бронзи.
Стародавній Галич розкинувся на Крилоській горі, біля її підніжжя у межиріччі Лукви та Мозолевого потоку аж до Дністра. Вдале географічне розташування міста у поєднанні з штучним укріпленням полегшувало його захист. Ще й досі збереглися залишки п'яти рядів могутніх фортечних валів, що досягають висоти близько 25 м. Тепер тут міститься філіал обласного краєзнавчого музею "Давній і сучасний Галич".
Найбільшого піднесення досяг Галич за Ярослава Осмомисла (1153-1187), оспіваного в "Слові о полку Ігоревім". Найвизначнішою архітектурною пам'яткою Галича був Успенський собор, збудований за князювання Ярослава Осмомисла у 1157 році, фундаменти якого досліджені археологами.
До найдавніших поселень відносяться Бовшів (1153 р.), Дитятин (1424 р.), Медин (1441р.).
У 1901-1902 рр. в селі Вікторів жив і творив український композитор Д.Січинський. Вихідцем з с.Тустань є відомий український педагог, перекладач, лексикограф XVI ст. Лаврентій Зизаній.
Район багатий на природні копалини -- марганцеву руду, вапняки, мергелі, суглинки, глину, пісок, гравій. Завдяки цьому тут розвивається місцева промисловість. Провідна галузь промисловості -- харчова. На території району розташована Бурштинська ДРЕС.

Вид Галича. Гравюра XVIIIст.

Центр Галицько-Волинського князівства. Місто, вперше згадане ще в 898 році. Що з того, що сьогодні відтворити - хоча б уявно - княжу столицю вдається важко? Так було. Ще одну ментальну спробу розбиває на кавалки сучасний новороб на горі - з гладенькими стінами з новесенької цегли. Ця споруда колись була Старостинським замком. "Реставратори" перетворили її на такий собі особнячок.

Неіснуюча вже ратуша.

Територія, на якій виникло місто, була заселена ще задовго до його появи, 40000 років тому. Пізніші пам'ятки свідчать про існування навколо Галича різних культур: лінійно-стрічкової кераміки (V тис. до н.е.), трипільської (V-IV тис. до н.е.), культури шнурової кераміки (ІII-ІI тис. до н.е.), комарівської (II-I тис. до н.е.), голіградської культури фракійського гальштату (І тис. до н.е.), липицької (I-II ст. н.е.), черняхівської (III-IV cт. н.е.). Відомі також залишки поселень слов'ян-склавінів (V-VII ст. н.е.). Значне і стале поселення, яке дало початок Галичу як місту, виникло десь у VIII-IXст.
З Хст. Галицькі землі увійшли до складу Київської Русі. А вже у 1097 році відокремилися від Києва після Любецького з'їзду князів. Першою згадкою про Галич у давньоруських літописах є запис від 1138 р., а 1141 р. князь Володимир Володаревич переніc сюди із Звенигорода свою столицю.

Розквіт Галицького князівства та його столиці пов'язаний з іменем князя Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.). Коли у жовтні 1187 року Ярослав відчув себе смертельно хворим, він наказав роздавати у столиці милостиню бідним, просячи всіх, аби пробачили його провини. Як пише літописець, слуги князя три дні роздавали по Галичу княжу милостиню і не могли роздати всіх грошей, призначених на це князем.
Наприкінці ХІІст., внаслідок об'єднання Галицьких і Волинських земель князем Романом Мстиславичем, Галич стає центром чи не найбільшого князівства. У середині XIIст. було засновано Галицьке єпископство, а у 1303 році Галич стає осередком новоствореної Галицької митрополії.

Місто на початку ХХ ст.

У 1240-их роках князь Данило Галицький переніс столицю з Галича в Холм. Хоча до кінця XIV століття у Галичі знаходився осередок Галицької митрополії, а пізніше - єпископів та митрополичих намісників. У середині XIV століття Галич, власність роду Потоцьких, став центром староства. У 1353 р. Галичем на короткий час заволоділи литовські феодали.
З 1367 р. місто отримало Магдебурзьке право. У 1370 р. Галич опинився під владою угорського короля Людовіка Анжуйського. Через 17 років, зусиллями короля Ягайла, Галич аж до 1772 р. переходить до Речі Посполитої.

За Австрії місто позбавляється статусу адміністративного центру і входить до складу Станіславського повіту. Влітку 1919 р. Галич знову опинився у складі Польщі. З 1939 р. Галич - райцентр Української Радянської Соціалістичної Республіки. Зараз - райцентр на Франківщині, невеликий, заповідний, з масою сувенірів в єдиному, здається, в центрі кіоску з газетами-журналами. Є якийсь мотель, кафе. Сама там не зупинялася, нічого про нього сказати не можу.  

Вид на місто з Замкової гори.

Сучасний Галич займає територію, на якій у княжу добу знаходилось торгово-ремісниче поселення, що утворилось при впадінні річки Лукви в Дністер. Осередок міста, княжий дитинець, знаходився, як я вже писала вище, на 5 км південніше, на стрімкому правому березі Лукви, де тепер розкинулась східна околиця села Крилос. Значення тієї частини міста, з якої виріс сучасний Галич, зросло після ординського нашестя 1241 р. Сьогодні Галич займає територію близько 15 кв.км.
Місто було не лише адміністративним, а й значним культурним центром свого часу. У Галичі складався Галицько-Волинський літопис ХІІІ століття. Тут створені одна з найдавніших пам'яток староукраїнської писемності Київської Русі-України - Галицьке Євангеліє та мініатюри Галицького Євангеліястоліття.

Старостинський замок

Замок на старій поштівці поч. ХХ ст. Башта та каплиця Катерини. Проект реставрації. Вежа в жовтні 2000-го року. Жовтень 2006р.

Ще , один з найзначніших дослідників древнього Галича,