Бурштин

Беное

Перша половина XVIII ст. на західноукраїнських землях знаменувалася зародженням нових буржуазних відносин. Крізь товщу шляхетсько-кріпосницької системи несміливо пробивалися кволі паростки нового господарювання і не дивлячись на сильний спротив давали свої перші плоди. Носієм буржуазної ідеології переважно ставала шляхта, яка була не зашорена думками про те, що заняття торгівлею та промислами є недостойними представника вищого стану. Бурштинові повезло, що один із таких людей - Павло Беное - став його власником.

Віддаючи данину моді П. Беное розібрав дерев'яний замочок, в якому колись знаходилася тимчасова резиденція попередніх власників містечка - Синявських і Чарторийських, і на його місці приблизно у 1740 р. спорудив перший бурштинський палац. Таке припущення ґрунтується на двох давніх переказах, а також - на картографічній фіксації залишків будівлі, що колись служила резиденцією бурштинського дідича. Перший переказ записав у 1922 р. тесть останнього власника Бурштина, князя Станіслава Яблоновського-молодшого, 3. Мінейко. У своєму щоденнику він зазначав, що бурштинський палац був збудований "кимось із Палеологів", а це є промовистим натяком на спорудження його Павлом Беное, так як він був одружений з жінкою з цього роду. Друге свідчення існування в Бурштині палацу Беноітів знаходимо у статті польського дослідника Романа Афтаназі. Він писав, що в глибині бурштинського парку знаходився "низький і довгий будинок, що, будучи зліпком із різних епох, не належав до жодного архітектурного стилю". На початку XX ст. в ньому розташовувалися кухні, комори, покої слуг тощо. Судячи з конфігурації на карті Бурштина 1921 р., можна припустити, що ця будівля колись була однією зі стін замку. Але достеменно відомо, що на 1698 р. у містечку в доброму стані знаходився дерев'яний замок, тому споруджувати нову муровану твердиню після припинення турецько-татарськйх набігів потреби не було. Ото ж, видовжена будівля, з огляду на свою монументальність могла бути тільки, реконструйованим після розрухи, палацом Беное-Жевуських. У плані він мав форму букви "П" із довгою поперечкою й вежами на кутах. Кілька кімнат у новій резиденції власник відвів для перенесених із колишньої твердині документів, які дістали назву "Архів Бурштинського замку". Тут зберігав П. Беное й особисті документи. Наступні власники палацу також залишили у сховищі велику спадщину.

Приділяв увагу власник Бурштина також оновленню й розбудові містечка. Очевидно, із його ініціативи розроблявся генеральний план регуляції й забудови населеного пункту. У книзі "Пам'ятки воєводства Станіславівського" відзначається, що "Бурштин є одним з останніх містечок малопольських, закладених у XVIII ст. і забудованих, разом із палацом, згідно опрацьованого у вищих інстанціях містобудівного плану. План той пізніше викривлено і в значній частині знівельовано через розбудову після пожеж."

Усі свої маєтності П. Беное мав намір залишити у спадок своїй доньці Юлії Магдалені, яку дуже любив і поважав. Але вона померла ще в молодому віці (1740 p .), через 5 років після одруження з Рафаїлом Скарбеком. Свою любов уже немолодий шляхтич переніс на онуку, яку також звали Юлією. Саме їй Павло Беное залишив у спадок 15 придбаних населених пунктів. Однак цей дарунок мав деякий гіркий присмак. На травень 1755 р. було заплановано весілля Юлії Скарбек із писарем польним коронним Франциском Жевуським. Підготовка до весілля завершувалася - із різних кутків Речі Посполитої були запрошені гості, закуплено продукти й напої. І в цей момент із Рогозно надійшла звістка про смерть варшавського каштеляна. Порадившись, сімейство вирішило дату весілля не переносити. Воно відбулося в Бурштині, у травні 1755 р. з величезною помпою. Заправляла всім на весіллі бабуся молодої, Марія Палеолог. Вельможні гості гуляли й веселилися цілий тиждень.

Зі смертю Павла Беное закінчився період економічного зростання в Бурштині. Головним його підсумком було те, що містечко перетворилося в адміністративний і торговий центр регіону. В ньому відкрилися ряд підприємств, побудовано палац, костьол, монастир. Сюди стікались гроші і товари зі всієї Галичини. В соціальному плані в цей період значні привілеї здобули римо-католики, притіснялися права греко-католиків та іудеїв. З успадкуванням містечка Жевуським всі очікували перемін. І вони настали. Але спричинили їх не стільки дії нових власників, скільки політичні події у Східній Європі.