подорожувало
всього (тис. чол.) | 2003р. у % до 2002 р. | у туристичних групах (тис. чол..) **
У цілому.............................................
у тому числі
держави колишнього СРСРз них:
Бєларусь................................................
Молдова.............................................
Росія...................................................
інші....................................................
з них:
Болгарія..............................................
Великобританія.................................
Греція.................................................
Ізраїль.................................................
Іспанія................................................
Італія..................................................
Канада................................................
Кіпр....................................................
Китай..................................................
Німеччина..........................................
Польща...............................................
Румунія..............................................
Словаччина........................................
США...................................................
Туреччина..........................................
Угорщина...........................................
Франція..............................................
Чехія................................................... | 6207,6
4838,7
1238,9
1292,8
2116,8
1368,9
29,8
24,1
9,0
28,6
5,9
17,2
11,1
1,3
8,4
62,5
256,1
38,9
149,0
46,0
22,7
440,9
20,9
75,6 | 84
90
90
109
81
74
43
113
86
137
84
77
84
37
78
94
40
55
62
83
68
87
92
96 | 75,5
36,1
2,0
0,7
32,9
39,4
0,1
2,2
0,3
4,2
0,1
1,1
1,1
0,1
0,2
7,9
2,3
0,1
0,7
6,0
2,1
0,2
0,7
1,2
дані Держкомкордону України (за методикою ВТО)
дані Держкомтуризму України
Хоча практично вся територія нашої країни має достатній потенціал для розвитку туризму, все ж інтенсивність відвідувань іноземними туристами її окремих регіонів дуже різниться (табл. 2).
При досить значних, а часом і унікальних природно-лікувальних ресурсах України , лікувальний туризм (поряд із спеціалізованим та зеленим) ще не дістав тут достатнього розвитку. Такі види туризму приваблюють лише менш як 2% туристів (табл. 3).
Як свідчить здійснений порівняльний аналіз, в Україні туристична інфраструктура є недостатньо розвинутою і водночас раціональною, що в поєднанні з низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість, і, відповідно, прибутковість на фоні аналогічних показників по інших країнах Європи.
Розподіл регіонів України за кількістю відвідувань їх іноземними туристами в 2005 р.
Табл. 2
Кількість відвідувань | Регіони
До 1 тис. .......................
Від 1 тис. до 2 тис. .......
Від 2 тис. до 3 тис. .......
Від 3 тис. до 5 тис. .......
Від 5 тис. до 10 тис. .....
Від 10 тис. до 20 тис. ...
Від 20 тис. до 50 тис. ...
Понад 50 тис. ................ | Донецька, Житомирська, Київська (без м. Києва), Луганська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області
Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Херсонська та Черкаська області
Волинська і Дніпропетровська області
Закарпатська (5), Запорізька (4,9), Івано-Франківська (3,3), Миколаївська (3,2) і Харківська (3,4) області
Чернівецька (6) область
Севастополь (18,6)
Львівська (20,5) і Одеська (30,5) області
Київ (60,9) і Автономна Республіка Крим (97,2)
складено за даними статистичного бюлетеня: Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні. К., Держкомстат України, 1999, с.49
Розподіл іноземних туристів за метою відвідування
Табл. 3*
Показники | Роки
2003 | 2004 | 2005
Чисельність туристів (усього)
у тому числі за метою відвідування:
службова, ділова, бізнес-тур, навчання......................
відпочинок, спортивно-оздоровчий туризм.
лікувальний туризм......................................................
спеціалізований туризм...............................................
інші................................................................................. | 100, 0
41,3
69,2
1,8
0,2
7,5 | 100,0
41,3
73,8
1,6
1,5
1,8 | 100,0
41,5
57,6
1,8
1,3
7,8
складено за даними статистичного бюлетеня: Санітарно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні, с.46-47
Нажаль, на сьогодні можемо лише констатувати. що на фоні зростаючої конкуренції на світовому ринку туристичних послуг і внаслідок дії ряду факторів, про які, йтиметься нижче, відрив України від провідних туристичних країн збільшується, переміщуючи її на “периферію” туристичних потоків (у 1999 р. її відвідали в 20 разів менше туристів, ніж Францію – найближчу до України за розмірами території та чисельністю населення). Тому іноземний туризм і досі не відіграє належної ролі в господарському житті України. Аналіз офіційної статистичної інформації свідчить про негативні риси в розвитку іноземного туризму в нашій країні в останні роки. Потік іноземних туристів до неї зменшується. Лише за 1997-1999 рр. вдвічі скоротилася кількість організованих туристів, майже втричі - приватні відвідування України іноземцями і вчетверо – прибуття іноземного обслуговуючого персоналу. Таке скорочення відбувається на фоні збільшення (вп’ятеро) транзиту іноземних туристів українською територією (табл.4). Усе це дає підстави стверджувати про втрату Україною привабливості як місця міжнародного туризму.
Відвідування України іноземцями
Табл. 4*
Показники | Роки | 2005р. у %
до 2004 р.
2003 | 2004 | 2005
Відвідування (всього).........................
у тому числі за метою:
туризм............................................
службова поїздка................
організований туризм.........
приватна поїздка................
обслуговуючий персонал.............
транзит.......................................... | 14743,6
12103,7
1194,2
1414,4
9495,1
1740,4
899,5 | 12003,0
9858,7
1478,3
852,6
7527,8
845,7
1298,6 | 10656,4
6014,1
1548
712,5
3753,6
404,2
4571,4 | 74,5
49,7
129,6
50,4
39,5
23,2
508,2
дані Держкомкордону України
3. Пропозиції та альтернативи розвитку туризму в Україні.
Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед українським туризмом, то є лише два шляхи, тобто два сценарії подальшого перебігу подій. Саме зараз відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє українського туризму, коли з’ясовується, чи стане туризм однією з головних статей доходу у бюджеті, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в політику розвитку туризму, тобто, якщо говорити доступніше, тим на кого буде спрямований наш ринок туристичних послуг. Таким чином, стоїть альтернатива: чи робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес.
Зрозуміло, що палкі суперечки, які ведуться з цього приводу, базуються на перевагах та недоліках як першого, так і другого шляху розвитку.
Якщо орієнтуватися насамперед на іноземного споживача, то це потребуватиме серйозного перегляду всієї суті самого поняття туристичної послуги як такої. Не треба втішати себе ілюзіями, що при наявності сучасного рівня комфорту на кількох туристичних об’єктах в цілій державі можна істотно змінити ситуацію. Адже іноземний турист їде в Україну насамперед за враженнями, і готовий платити за них, у державу, а не в ізольований від неї туристичний об’єкт. За оцінками фахівців, за останні 4 роки наші можливості по прийому іноземних туристів використані на 10 %, від чого ми втратили 80 % валютних надходжень. Отже, будьмо реалістами - “буму” іноземних туристів в найближчі роки очікувати не варто. Тобто, слід обрати, чи форсованими темпами довести рівень туристичного комфорту до міжнародних стандартів, чи поступово налагоджувати сервіс та реанімувати внутрішній туристичний процес. Зрозуміло, що така постановка питання є досить умовною, але на рівні концептуального обгрунтування програм на найближчу перспективу перевагу слід віддати другому варіанту. Звичайно, це не означає, що при цьому треба ігнорувати вигоди від міжнародного туризму. Йдеться, насамперед про те, щоб піднятися на ноги за рахунок власних споживачів, і тоді вже, маючи відповідну базу, прагнути максимізувати свої досягнення на світовому рівні.
Але навіть обираючи другий шлях розвитку (орієнтація на розвиток внутрішнього туристичного процесу), постаємо перед вибором, в