РЕФЕРАТ

Дана курсова робота написана на тему: ’’Грязьові вулкани Кримської області зокрема Керченського півострова як об’єкт геотуризму’’.

Мета роботи: Розглянути і дослідити геологічні об’єкти Кримської області зокрема Керченського півострова з метою застосування в туристичних маршрутах.

Завдання курсової роботи:

1. Обробка сучасної інформації про походження і розвиток певних окремих геологічних процесів на поверхні Землі.

2. Виявлення закономірностей геологічних процесів і використання цієї інформації в туристичній галузі, з метою залучення цих геологічних об’єктів до туристичних маршрутів.

Курсову роботу виконала: Боднарчук В.В.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………….4

Фізико-географічні умови розташування Кримської області зокрема Керченського півострова……………………………………...………….5

2. Геологічні об’єкти АР Крим

Грязьові вулкани як об’єкт геотуризму………………...................................................................11

Місце знаходження даних вулканів.....………………………….……………………………...….21

2.3. Причини їх утворення…………………………………………………….……………….24

Їх опис, характерні особливості………...…………………………………………….…….28

Специфіка їх відвідування……………………………………….………………….33

3. Труднощі і переваги використання даних геооб’єктів у туризмі….…………………….…………………………………....35 Висновки……………… …….…………...………………………..37

Перелік посилань на джерела….…………………………………………………............38

Додатки………………………………………………………...…..40

ВСТУП

Грязьові вулкани – це різні за формою природні конусоподібні утворення з яких постійно або періодично викидаються на поверхню грязьові маси, горючі гази та тверді уламки, зовні вони нагадують звичайні вулкани. Виникнення їх зумовлено особливостями геологічної будови нафтогазоносністю Керченського півострова.

Грязьові вулкани в Криму розташовані тільки на Керченському півострові. На Керченському півострові їх відомо близько 50 видів з відносними висотами до 50м.

Правда не всі ці вулкани діючі. Серед діючих, в свою чергу, є такі, які діють постійно, а є такі, які дають про себе знати з невеликими переривами, періодичні грязьові вулкани. Один із них – Джау-Тепе – розташований на південному заході півострова, біля села Вулканівка, другий – Восходівський – недалеко від Керчі. Більша частина їх є згаслими.

В складі сопкових грязей – кремнезем, глинозем, червоний жилізняк, іони кальцію, магнію. Ці грязі використовуються для виготовлення керамзиту у лікувальних цілях. Найбільш цікаві грязьові сопки Керченського півострова необхідно зберегти недорогими як приклади сучасного розвитку рельєфу. З грязьовими так і з залізорудними відкладами Керченського півострова, пов’язано багато рідкісних мінералів. Із більше двохсот мінеральних видів, відомих в Криму, з десяти вперше були знайдені саме тут, на кримській землі. В їх складі альфа-, бета-, гемакерченіти, камишбуруніти, митридатити, фосфорити…

Грязьові вулкани мають важливе інженерно-геологічне значення. Багато грязьових вулканів є па’ятниками природи, які можна застосувати у туристичній діяльності.

1. ФІЗИКО ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ АР КРИМ, ЗОКРЕМА КЕРЧЕНСЬКОГО ПІВОСТРОВА

Кримська область лежить в межах Кримського півострова. На півночі межує з Херсонською областю, на заході і півдні омивається Чорним морем, на сході – Азовським морем. Утворена область 30 червня 1945 року. Площа становить 27 тис. кмІ. Населення ---2500,5 тис. чоловік. Середня густота населення – 91 чоловік на 1 кмІ. У містах і селищах міського типу проживає 1263,6 тис. (65%), у селах – 678,8 тис. (35%) жителів. Центр – м. Сімферополь. В області – 15 районів, 15 міст, у тому числі одне – республіканське порядкування (Севастополь) та 9 – обласного підпорядкування; 55 селищ міського типу і 967 сільських населених пунктів.

В області проживають представники 110 націй і народностей, у тому числі росіяни – 67,2 %, українці – 26,5 %, інші національності – 6,3 %. Виділяють 5 локальних систем розселення: Сімферопольсько-Севастопольська, Євпаторійська, Керченсько-Феодосійська, Джанкойсько-Красноперекопська і Ялтинсько-Алуштинська (Південнобережна).[2]

Протяжність берегової лінії Кримської області перевищує 1 тис. км. Вона розчленована численними затоками та бухтами, особливо на півночі та сході. Найбільші затоки на узбережжі Чорного моря: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська; на узбережжі Азовського моря – Сиваш, Казантіпська та Арабатська. Сиваш відокремлений від Азовського моря піщаною косою – Арабатською Стрілкою. На сході виступає Керченський півострів, на заході – Тарханкутський півострів. Геологічна будова зумовлена розташуванням території на межі альпійської зони Середземноморського рухливого поясу, до якої належать Кримські гори та південно-східна частина Керченського півострова, і Скіфської плити, складовою частиною якої є рівнинний Крим. У геоструктурному відношенні Кримські гори являють собою велике антиклінальне підняття, до складу якого входять великі складчастобрилові структури. Головне пасмо Кримських гір складене тріасовим флішем і юрськими конгломератами та вапняками; у Внутрішньому й Зовнішньому пасмах вони перекриті крейдовими і палеогеновими пісковиками, конгломератами, глинами і карбонатними породами; у південно-західній частині Керченського півострова – потужна площа глин майкопської серії олігоцен – міоцену. В геологічній будові осадочного чохла у рівнинному Криму бере участь карбонатно-глиниста товща платформених крейдових, палеогенових і неогенових відкладів.

Поверхня північної і центральної частини Кримської області – низовинна плоска лесова рівнина, на заході ускладнена пологими увалами Тарханкутської височини; на сході – горбогір’я Керченського п-ова з чергуванням подібних вапнякових знижень, грязьових сопок. Гірська частина Кримської області простягається у вигляді дуги завширшки 60км і завдовжки 180км з пд. Зх. На Пн. Сх., від Севастополя до Феодосії. Кримські гори складаються з окремих пасом (Зовнішнє, до 344м; Внутрішнє, до 738м; Головне, г. Роман-Кош, 1545м), для яких характерні круті південні і відносно пологі північні схили. На платоподібних вершинах останнього – яйлах значно поширені карстові форми рельєфу (численні карстові лійки, печери, шахти тощо), схили глибоко розчленовані ущелинами, каньйонами (Великий каньйон Криму, глибина до 320м). Причорноморський схил Головного пасма утворює дуже розчленовану нешироку (від 2 до 12км) прибережну смугу, відому під назвою Південного берега Криму з характерними формами рельєфу (амфітеатроподібні улоговини, гори-останці, численні зсуви, скелі тощо).[1]

Надра Кримської області багаті на корисні копалини. Республіканське значення мають залізні руди (Керченський залізорудний басейн), ропа, діорити і мінеральні солі численних соляних озер степового Криму і Сиваша, різні вапняки, що залягають майже скрізь. Значні поклади буд. матеріалів: цементні мергелі,