Подорожі і туризм в XIX в. здійснювалися в основному по залізниці і на пароплавах. Але не тільки ця, чисто технологічна, причина сприяла зростанню кількості подорожей. Більш важливою умовою цього стали масштабні проекти економічного розвитку в торгівлі і індустрії нових послуг. Самі ж ці проекти ставали реально здійсненними якраз у зв'язку з розвитком транспорту.

Поступальний розвиток залізничного транспорту сприяв подальшій урбанізації населення. Великі міста розросталися, перетворюючись на індустріальні мегаполіси. В більшості великих міст середній клас, що сформувався, був зайнятий в обслуговуючих галузях промисловості. Прибутки цієї численної частини населення всі зростали, і вони вже могли собі дозволити відпочити. Це було характерно для всього працюючого населення. Зростаючі потреби і можливості проведення дозвілля (попит) народжували пропозицію - почалося формування індустрії відпочинку і розваг.

Поки подорожі не сталі дуже поширені і складові їхні частини ще не були з'єднані, туристичних поїздок було мало і мандрівники самі були організаторами свого відпочинку (наприклад, за переїзд платили безпосередньо в офіс залізничної або мореплавної компанії). Але поступово оформилася потреба в якійсь організації, яка узяла б на себе турботу про створення «туристичного комплексу». Спочатку такі компанії розглядалися як агенти транспортних компаній. В той же час еволюція подорожей і розвиток індустрії і комерції підштовхнули туристичних організаторів до усвідомлення необхідності в забезпеченні розміщення вже перевезених мандрівників в готелях.

Отже, саме всі зростаючі людські потреби і можливості зумовили появу агентів-менеджерів з подорожів. Це ж зумовило і виникнення туристичних організаторів. Велика частина населення, що пред'являє попит на подорожі, тепер вважала за краще довірити складання програми своєї подорожі туристичному організатору, тобто менеджеру.

Ця нова практика дозволяла розширювати свою частку ринку і транспортним компаніям. З'явилися менеджери транспортних компаній. З висоти сьогоднішнього дня такий вид діяльності вже можна назвати туроперейтингом, а компанії, що займаються цією діяльністю, - туроператорами. Так, туроператори купують велику частину послуг транспортних підприємств за низькими цінами (оптом) і продають уроздріб споживачам за цінами нижче тих, які ним можуть запропонувати в якому-небудь другом місці. Томас Кук починав як туроператор і лише пізніше став роздрібним турагентом. Значення досвіду Т. Кука полягає і в тому, що його діяльність поклала початок походженню екскурсій як форми цивілізованого відпочинку або навіть свята і оформленню цього відпочинку в перший «турпакет». Цей підхід до туризму ідеально сприяв як розвитку залізничного транспорту, так і процвітанню пасажирського пароплавства. Найголовніше в тому, що діяльність першого туроператора-менеджера дозволяла найчисленнішій і небагатій частині суспільства на заході в минулому столітті пред'явити попит на подорожі. Таким чином, основними чинниками, що вплинули на розвиток туризму в XIX в., були зростання добробуту, збільшення вільного часу, поява транспортних засобів.

1.2.5. Період систематизації менеджменту туризму (1918-1990)

Відмінною рисою даного періоду розвитку менеджменту є формування нової організаційної структури управління туризмом в СРСР. З'явилася організаційно-адміністративна структура туризму соціалістичного типу.

В перші післяреволюційні роки інтерес до туризму і екскурсій дуже зріс. Організаційно-методичне керівництво туристично-екскурсійною роботою було покладене на Головний політико-освітній комітет Наркомпроса. Встало питання про підготовку в спеціальних центрах організаторів туризму, і так звані екскурсійні станції почали готувати екскурсоводів.

Почалося структурне розширення галузей туризму і екскурсій. В 20-і роки стали створюватися відділи ближніх і дальніх екскурсій при Наркомосвіти. Вивченням методів і принципів управління туризмом займалися Московський інститут методів позашкільної роботи, кафедра екскурсійної справи МДУ, екскурсійні секції Главполітосвіти і ін. В цей період вже вималювалися органи державного управління туризмом - профспілка, ВЛКСМ і Наркомпрос.

Необхідність розвитку іноземного туризму в СРСР поставила задачу створення спеціального органу. Такий орган розв'язанням Ради Праці і Оборони був створений в 1929 р. - всесоюзне суспільство «Інтурист».

В 1937-1940 рр. була проведена комплексна реорганізація структур управління туризмом. В її основу було встановлено жорстке централізоване планування і управління туризмом в СРСР, яке зберігалося до 1990 р.

В 1930 р. відбулося злиття АТ «Радянський турист» з Суспільством пролетарського туризму. Було створено Всеросійське добровільне товариство пролетарського туризму і екскурсій (ОПТЕ). Діяльність ОПТЕ була поставлена на державну основу. Це суспільство створило організаційно-управлінську структуру туризму за територіальним принципом. В 1936 р. ОПТЕ було ліквідоване і його матеріально-технічна база була передана ВЦРПС. В тому ж році при ВЦСПС було створено Туристично-екскурсійне управління (ТЕУ ВЦРПС).

В перші післявоєнні роки в Європі наголошувалася висока міграція населення, що стимулювало попит на міжнародні подорожі. Разом з відновленням зруйнованого народного господарства відновлювалася і налагоджувалася система управління туризмом.

В 1962 р. створюється система Порад по туризму, керівництво якої здійснювала Центральна Порада ВЦСПС по туризму. Для вирішення питань міжнародного молодіжного обміну в червні 1958 р. було створено Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник», яке займалося не тільки прийомом груп зарубіжної молоді і організацією радянського туризму за рубіж, але і внутрішньоспілковими подорожами хлопців і дівчат, організацією їхнього відпочинку в молодіжних таборах.

В міжнародному масштабі туристичну діяльність координує ВТО (Всесвітня туристична організація), створена в 1968 р. Основними задачами ВТО є надання допомоги міжнародному туризму з ціллю розвитку туристичної галузі, зміцнення дружніх і культурних зв'язків, боротьба проти будь-яких перешкод вільному міжнародному пересуванню людей,