В основі системи туризму, думка шведського вченого К.Каспара, лежать дві субсистеми:

суб’єкт туризму, тобто турист, який виступає в ролі споживача туриських послуг, з всією різноманітністю його потреб та мотивів поведінки.

об’єкт туризму, який складається з трьох елемнтів: туриського регіону; туриського підприємства; туриських організацій.

Об’єкт і суб’єкт туризму представляє собою основу його соціально-економічної системи.

Отже, туризм, являється відкритою системою, взаємодіючих і функціонуючих в оприділеному середовищі, представленому політичними, економічними, соціальними, технічними і природніми факторами.

Економічне і соціальне значення туризму у розвитку суспільства.

Сучасний туризм впливає на економічну політику країни. Із соціально-економічної точки зору туризм виділився в окрему галузь господарювання, що приносить високі прибутки, активно сприяє економічному розвитку суспільства, підвищенню якості життя його членів. Останнім часом індустрія туризму поглинає більше 11% світових витрат на споживання. Якщо взяти за 100% середні витрати сім’ї, то у різних країнах 14-27% йде на харчування, 19-24 – на житло, 6-14 – на охорону здоров’я, 5-9 – на одяг і 11-19% на подорожі. Такі дані були оприлюднені на ХХХI конгресі Міжнародної готельної асоціації. Таким чином, витрати на подорожі й відпочинок посідають третє місце у споживчому бюджеті сім’ї після витрат на їжу й житло. У 2004 р. витрати людей на подорожі становили більше 3,4 трлн $ США і на думку експертів у 2010 р. вони зростуть до 6,5 трлн.

Туристичне споживання відбувається в місцях, де виробляються товари та послуги, що сприяє розвитку господарської діяльності в регіоні. Насамперед збільшуються прибутки готелів, товарообіг підприємств громадського харчування й торгівлі, прибутки оздоровчих закладів і закладів культурного дозвілля. У масштабах країни туризм може стати важелем для подолання не рівномірного економічного розвитку окремих територій, стимулюючи його підвищення в економічно слаборозвинених районах, не сприятливих для промислового й сільськогосподарського виробництва, через розвиток туристичної індустрії. У світовому масштабі індустрія туризму є фактором, який сприяє інтенсивному економічному розвитку регіонів земної кулі, що віддалені від великих промислових центрів і не мають інших передумов для господарського зростання. У багатьох країнах, які розвиваються, вона посідає чільне місце в економіці держави.

Соціально-економічне значення туристичної індустрії.

В умовах національного і культурного відродження України на шляху розбудови незалежної держави туризм на буває виняткового значення як важливий фактор міжгалузевих зв’язків і ринкових відносин у національній економіці нашої країни. Кожного року Україна приймає понад 250 тисяч іноземних туристів в місяць, що становить 12% від рівня СНД та 0,05-0,06% від світового рівня, а в сумі доходів відповідно 12,5 і 0,02-0,03%. Це говорить про те, що питома вага України в міжнародному обміні туристами невелика. Так, надходження від туризму в іноземній валюті становить трохи більше 1% експортної виручки всієї торгівлі країни. У 2001 році Україну відвідало 5,8 млн. іноземних туристів, 9,4 млн. туристів нашої країни перебувало за кордоном, біля 7,5 млн. співвітчизників подорожувало українськими туристичними шляхами, понад 1,9 млн. осіб туристичні підприємства галузі надали екскурсійні послуги. Наведені цифри показують, що в економіці України туризму належить поки що незначне місце, що не відповідає потенційним можливостям цього виду діяльності як додаткового джерела надходження валюти в український бюджет.

З економічної точки зору привабливість туризму як галузі, що надає послуги, полягає у більш швидкій окупності вкладених коштів та отримані доходи у вільно конвертованій валюті. У багатьох країнах туризм у першу трійку провідних галузей держави, розвивається швидкими темпами і відіграє важливе соціальне та економічне значення, оскільки він:

збільшує місцеві доходи;

створює нові робочі місця;

розвиває всі галузі, пов’язані з виробництвом туристичних послуг;

розвиває соціальну та виробничу інфраструктури у туристичних центрах;

активізує діяльність народних промислів і розвиток культури та сприяє ім.;

зростання забезпечує рівня життя місцевого населення;

збільшує валютні надходження.

Але позитивний вплив туризму на економіку держави відбувається тільки у тому випадку, якщо він розвивається всебічно, тобто не перетворює економіку країни в економіку послуг. Іншими словами економічна ефективність туризму передбачає, що він у державі повинен розвиватися паралельно і у взаємозв’язку з іншими галузями соціально-економічного комплексу. Сучасна індустрія туризму – це складна галузь національної економіки, для забезпечення швидкого її розвитку необхідна широка програма погоджених дій. Саме тому у багатьох країнах світу розвиток туризму розглядають зараз як одне з найважливіших завдань загальнонаціональної програми економічного розвитку.