ІУДЕЙСЬКІ РЕЛІГІЙНІ СВЯТА. Особливість іудейських свят полягає у тому, що вони відзначаються за місячним календарем, і тому в кожному році вони випадають на різні дні сонячного календаря. Як вже наголошувалося, місячний рік коротше сонячного приблизно на 11 днів. Для того, щоб єврейські свята завжди випадали на одні і ті ж сезони, у складі староєврейського календаря лежить поєднання сонячного і місячного календарів. Раз в два або три роки додають ще один місяць, і такий рік стає високосним. Роки староєврейського календаря утворюють 19-літні цикли, і 7 років з них 19-високосні.

У іудаїзмі паломництво не є обов'язковим обрядом, за винятком нечисленного по своєму складу релігійного напряму брацлавських хасидів. Проте місць, шанобливих у релігійних євреїв, достатньо багато. Основні з них розташовані в Західній Європі, на Україні, в Білорусі, Литві, Латвії. Але найшанобливішим і найбільш відвідуваним місцем є Свята Земля Ізраїлю. У Єрусалимі популярні серед паломників Західна стіна Храму (Стіна Плача), Синагога Рамбана, Синагога Іуди та Хасида, в Хевроні – могила Патріархів, в Твері – могила Мойсея Маймоніда і могила Рабі Менр, в місті Цфат – могила

Арізаль, могила Єсєв Каре, а також гробниця Рахелі.

На ринку паломницького туризму країни, що традиційно вважаються центрами паломництва, розташовані в наступному порядку: Ізраїль (35%), Греція (12%), Італія (7%), Туреччина (6%), Саудівська Аравія (5%). Для українських паломників лідерами серед центрів паломництва є Україна, Ватикан, Італія, Ізраїль, Росії.

II. Розділ. Напрямки розвитку релігійного туризму в Україні

Відродження релігійного життя – одна з віх становлення незалежності і державності України. Релігійність українського народу є невід’ємною складовою національної культури. Після етапу бурхливого сплеску початку 90-х років ХХ ст.. цей процес зараз набирає цивілізованого розвитку, а його динаміка свідчить про стійкість тенденції. Так, за останні п’ять років кількість зареєстрованих релігійних організацій всіх конфесій зросла в 1,4 рази саме за рахунок зростання первинних релігійних громад, які утворюються та реєструються за бажанням віруючих (таблиця 1). Позитивним явищем є також розбудова мережі культових закладів, серед яких особливо слід відзначити зростання чисельності монастирів (в 1,6 рази), оскільки вони здавна виступали центрами концентрації релігійного життя.

Поліетнічність населення обумовила також і поліконфесійність. Україна має складну георелігійну ситуацію, обумовлену всім ходом історичного процесу.

Домінуючим релігійним напрямком в Україні є християнство, на яке припадає майже 95% віруючих, з них 54,5% - православні, 18,6% - католики. Саме для православ’я та католицизму в християнстві характерною є традиція

паломництва – місія поклоніння святим місцям задля спасіння душі шляхом

особистого відвідування сакральних місць. Сакральними (священними) в християнстві вважаються місця, пов’язані з діяннями святих, чудесами, подіями, які впливали на становлення релігії. Сакральність певних місць формується історично протягом значного часу (іноді кілька тисяч років) і закріпляється духовною функцією даного місця.

Християнське паломництво є одним з найдавніших видів подорожей, відомих з літописних джерел ще ІV ст. н. е. Українське християнське паломництво відоме за най поширенішими джерелами з ХІ ст.., зазнаючи злетів та спадів, незважаючи на значні утиски соціалістичної доби, зберігалося саме завдяки тій визначній ролі, яка в традиції надається особистій подорожі до Святих місць. Паломницька традиція є тим об’єктивним підґрунтям, на якому розвивається зараз і поступово набирає поширення релігійний туризм в Україні. В даному разі ми не розрізняємо понять «паломництво» та «релігійний туризм» як тотожних за сутністю, але, задля коректності слід зазначити, що між ними є різниця, яку можна визначити за мотивацією подорожуючих в першому випадку – це духовна місія, яка спонукає людину до подорожі, в другому – превалює пізнавальна мета, посилена духовною функцією.

Паломництво є суттєвим критерієм сакральної ієрархічності простору, що дозволяє виділити для кожної релігії святині світового, регіонального, локального та місцевого рівня .Локалізація сакральних об’єктів відповідного рівня в національних межах є чинником рецепції паломницького потоку певного обсягу. Тобто, наявність сакральних ресурсів світового та регіонального рівня спричинює приток вірних відповідної релігії і є стійким сегментом національного туристичного ринку країни-локалітета, а з іншого боку, утворюється більш-менш (залежно від дії соціально-економічних чинників) стійкий потік з генеруючи країн – країн значної кількості прихильників даної релігії, що є основою формування видового субринку релігійного туризму( таблиця 2).

Християнство в Україні поліконфесійне і визначається значною мозаїчністю територіально-конфесійної структури. Православна церква представлена Українською православною церквою (Московський патріархат), вплив якої найбільш поширений в північно-східних районах країни, на Поділлі та на Півдні; Українською православною церквою (Київський патріархат), яка має найбільший вплив в Галичині та на Волині і в Київській області та Українською автокефальною церквою, найбільш поширеною в Галичині та на Поділлі. Католицизм представлений Українською греко-католицькою церквою, основна частина прихильних якої – в Галичині та на Поділлі, та римо-католицькою церквою, значна частина прихильних якої живе в Галичині, на Поділлі, Житомирщині (це переважно етнічні поляки). Значного поширення в останні роки набув протестантизм, але традиція паломництва ним втрачена.

Святі місця світового та релігійного значення є чинником формування міжнародних паломницьких потоків, а святині локального та місцевого значення створюють переважно внутрішні паломницькі потоки.

Україна має сакральні християнські святині регіонального значення, що є чинником формування іноземних паломницьких потоків в Україну переважно з Росії та Польщі. Серед зарубіжних паломницьких