За останніми даними зараз в Славському працює 28 готельних комплексів середнього розміру і 200 приватних будинків, де можуть розселитись приблизно 8 тис.туристів.

Минулого сезону щоденно селище Славське відвідувало близько семи тисяч гостей. До такої популярності туристична інфраструктура українських Карпат була не готова. В пік новорічних та різдвяних свят попит на розміщення лижників зріс в три рази, і навіть в приватному секторі в ці дні всі місця були зайняті..

Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку в рівнинній частині України склалися на вузькій (до 40 км) приморській смузі, де і знаходяться основні приморські кліматичні курорти степової зони України, придатні для геліо-, аеро-, таласо- та кінезотерапії: Бердянськ, Євпаторія, Кароліно – Бугаз , Кирилівка, Коблеве, Кремінна, Маріуполь, Одеса, Очаків, Саки, Сергіївка, Скадовськ, Слов’яногірськ тощо.

Більше третини території (34%)  України займає лісостепова зона. Кліматичні умови лісостепу є  комфортними та субкомфортними для різнопланових рекреаційних занять і в літній, і в зимовий період, але малопридатні (через часту зміну метеорологічних характеристик) для кліматолікування. Кліматичні курорти та курортні місцевості зони є результатом близькості великих міст (як от Конча-Заспа, Пирогове в зоні Києва, Соснівка — Черкас), додаткового використання бальнеологічних ресурсів (Біла Церква), використання сприятливих мікрокліматичних властивостей території (Заліщики, Ліщинівка, Печера) тощо.

Перспективним для розвитку літньої рекреації та таким, що має тривалу історію існування є рекреаційне господарство Полісся. Однак аварія на ЧАЕС завдала йому значної шкоди. Кліматичні курорти та курортні місцевості Полісся зосередженні переважно навколо Києва: Ворзель, Пуща-Водиця, Буча, Клавдієве – Тарасове , Лютіж та Святошино. Варто зазначити також курорт Горинь ( Рівненська обл.).

Вагомим плюсом багатьох українських курортів є одночасне використання багатьох лікувальних факторів (клімату, мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту). Властивості природно-лікувальних ресурсів визначають спеціалізацію курортів (медичний профіль).

. « Сприятливі і кліматичні умови для сезонних видів відпочинку зберігаються протягом 10 – 11 місяців , тобто підсистема відпочинку і туризму в Україні може функціонувати практично безперервно». ( 2, с. 101 ).

Розділ 5. Санаторії України , як лікувальні заклади.

За медичним профілем в структурі санаторіїв України переважають ті , які спеціалізуються на лікуванні:

нервової системи — бальнеологічні, грязьові та кліматичні курорти Одеської, Донецької, Запорізької, Закарпатської областей та АР Крим;

органів дихання (не туберкульозного характеру) — приморські, бальнеологічні та спелеологічні курорти АР Крим, Донецької, Закарпатської, Одеської областей;

органів травлення — бальнеологічні курорти Львівської, Закарпатської, Полтавської, Харківської областей;

органів опорно-рухової системи — грязьові, бальнеологічні, приморські курорти АР Крим, Одеської, Запорізької, Донецької областей.

Фізико-географічні умови курортних зон України придатні для лікування та профілактики і багатьох інших захворювань. В цілому ж структура санаторно-курортних закладів держави відповідає структурі захворюваності українців (органи кровообігу, нервова система, органи травлення, органи дихання).

Розділ 6.Причини малоефективності розвитку санаторно-курортної галузі України.

Україна має найбільші і найрізноманітніші в  Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування , хоча їх використання не  можна назвати ефективним . Недоліки санаторно-курортної справи, які заважають у просуванні на ринок національної санаторно-курортної пропозиції, полягають перш за все у застарілій матеріально-технічній базі, яка не відповідає вимогам часу, недостатності фінансування державних закладів та низькій конкурентоспроможності госпрозрахункових підприємств. Наслідком такої ситуації є збитковість більш ніж половини санаторно-курортних закладів. Вади перебудовчого поцесу , скорочення кількості підприємств та персоналу, зростаюча вартість послуг обслуговування обумовили скорочення попиту та  зменшення завантаженості підприємств . Завантаженість санаторно – курортних закладів становить близько 40%р.).Мережа оздоровчих закладів країни налічує 2,6 тис. підприємств. До  мережі входять санаторії (14,9%), санаторії-профілакторії (11,7%), пансіонати з лікуванням (2,1%), бальнеологічні та грязьові лікарні (0,2%), курортні поліклініки (0,1%), будинки, пансіонати та бази відпочинку (70,5%), дитячі санаторні та оздоровчі заклади (2,2%  від загальної кількості санаторно-курортних установ) [див. рис.1.]. 

Рис.1. Структура санаторно – курортного фонду України, 2003 р.

Більшість оздоровчих закладів становлять різноманітні заклади відпочинку переважно сезонної дії, розраховані на тривалий відпочинок протягом відпустки, але за кількістю оздоровлених (34 %) вони поступаються санаторіям (39%), які працюють цілорічно. Найбільша кількість рекреантів оздоровлюється на базах відпочинку в Криму, Донецькій, Миколаївській, Запорізькій, Київській, Одеській та Херсонській областях.

Санаторна база значно рівномірніше розподілена по  території країни . Найбільше закладів санаторного типу сконцентровано у  Криму (16,1%), Донецькій (16,1%), Одеській (10,5%) та Дніпропетровській (6,2%),  а найменше у Чернівецькій (0,5%) та  Тернопільській (0,6%) областях. Найбільшою популярністю користуються санаторні заклади Криму та Львівщини.

Зростання вартості санаторно-курортного лікування негативно позначається на завантаженості санаторіїв: чисельність оздоровлених зменшується і, відповідно, зменшуються прибутки, хоча це зменшення й повільне (в середньому 18–20% на рік).

У 2002 р. послугами санаторіїв країни скористалися 3,1 млн. осіб, з яких біля 11% — іноземні громадяни, більшість яких прибули з сусідніх країн: росіяни (70,2%), білоруси (15,8%), молдовани (9,8%), поляки (0,8%), литовці (0,7%) та інші. Найбільшою популярністю серед іноземців користуються санаторно-курортні заклади Криму (71,1%), Одеської (12,0%) та Львівської областей (7,8%  від загальної кількості іноземних відвідувачів).

Спеціалізована мережа дитячих санаторних закладів (місткістю 26,1 тис. ліжок з можливістю розгортання в місяць максимального завантаження до 35 тис. ліжок) становить 38,5%  від загальної чисельності санаторіїв і розрахована переважно на тривале лікування та оздоровлення дітей різного віку. Щорічно в санаторіях оздоровлюються понад 220 тис. дітей і більшість з них в санаторіях Криму, Одеської, Київської та Житомирської областей. Ще понад 55 тис. дітей щорічно проходять профілактично-санаторне лікування у позаміських санаторно-оздоровчих закладах, яких найбільше у Криму, Київській, Одеській, Донецькій та Рівненській областях.

Розділ 7.

Охорона курортних ресурсів

Курортні ресурси (мінеральні води, лікувальні грязі , повітря, пляжі тощо) є загальнонаціональним багатством .

Експлуатацію джерел мінеральних вод і копалень мінеральних грязей здійснюють органи управління курортами , а контроль за правильністю їхньої експлуатації та охорони від псування і передчасного виснаження доручено органам Державного комітету з нагляду за безпечним проведенням робіт у промисловості та гірничному нагляду. Кожний курорт , санаторій , бальнеолікарня та завод розливу повинні мати :

затверджені експлуатаційні