На відміну від княжих білокам’яних соборів церква Різдва Христового побудована з місцевого м’якого каменю – мергелю і цегли на вапняному розчині. Вона – цінна пам’ятка архітектури пізнього середньовіччя і одна з найдавніших церков Галицького деканат.

Музеї Галича

До складу Національного заповідника «Давній Галич» входить три музеї. Це - Музей історії давнього Галича, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття і Музей караїмської історії та культури. А у відреставрованій вежі Галицького замку незабаром планується розмістити експозицію Музею пізньосередньовічного та нового Галича. Кожен з музеїв має свою специфіку, свій напрям діяльності та свої особливості. Перший з названих - історичний. Це найдавніший музейний заклад Національного заповідника «Давній Галич». Другий – етнографічний і, до речі, єдиний на Івано-Франківщині. А подібних до Музею караїмської історії та культури взагалі нема нині в усій Україні.

Музей караїмської історії та культури

Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича. Караїми - невеликий етнос з доволі інтригуючим поєднанням іудейського (в караїмській версії) віросповідання та тюркської мови.

У науковому світі суперечки про походження караїмів не вщухають і сьогодні.           

Початки їх історії сягають середини VІІІ ст. н. е. - часу, коли у Багдаді, на території сучасного Іраку (тодішнього Аббасидського халіфату), почав свою релігійну проповідь Анан бен Давид. Ця людина очолила доволі розповсюджений опозиційний рух в іудаїзмі, суттю якого було заперечння авторитету Талмуду. Талмудом називають пізніший додаток до Старого Заповіту, який об'єднує усні доповнення та тлума-чен-ня рабинів. У середні віки Талмуд став основним законополо-женням ортодоксального (рабанітського іудаїзму), основою єврейської освіче-ності, його вважали "усною Торою", тобто книгою, за авторите-том практично рівноцінною "письмовій Торі", або П'ятикнижжю. Протест проти засилля рабинату та самого Талмуду виявився у формі закликів повернутися до чистого старозавітного вчення. Окрім заперечення Талмуду, прихильники Анана наслідували проголошений їхнім учителем принцип буквального тлумачення Святого Письма, а також відрізнялися від решти євреїв ("талмудистів" чи, інакше, "рабанітів") цілим рядом релігійних практик і традицій.

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ДАВНЬОГО ГАЛИЧА

Отож найдавнішим є Музей історії давнього Галича. Він знаходиться у Митрополичих палатах – пам’ятці архітектури ХVІІІ ст. Ідея його створення належить першовідкривачеві Галича професорові Львівського університету, доктору археології Ярославові Пастернаку та митрополиту Андрею Шептицькому, який, будучи вже важко хворим, висловив побажання створити біля фундаментів літописного Успенського собору музей-заповідник. Мрію владики УГКЦ виконав у 1938 році Ярослав Пастернак, який у каплиці Св. Василія, пам’ятці архітектури ХV ст., зібрав для оглядин найцікавіші та найоригінальніші знахідки зі своїх розкопок у Крилосі. Таким чином, каплиця Св.Василія стала першим музеєм на місці княжого Галича.  

Після відкриття музею на Крилоській горі почалось нове життя. Нового напряму набули археологічні дослідження давнього Галича, які з 1965 року систематично проводив львівський археолог Вітольд Ауліх. У 80-90-х роках минулого століття було досліджено чимало фундаментів зниклих церков, узяті під охорону оборонні вали ХІІ-ХІІІ ст., фундаменти Успенського собору ХІІ ст., каплицю Св.Василія та Успенську церкву ХVІ ст., відреставровано Митрополичі палати (свого часу це була літня резиденція митрополита Андрея Шептицького), в яких нині розташований Музей історії давнього Галича. В його експозиція широко представлена історико-культурна спадщина давнього міста, археологічні та архітектурні знахідки минулого, які засвідчують про те, що Галич свого часу був могутнім державним та релігійним центром.

МУЗЕЙ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ ПРИКАРПАТТЯ           

З етнографічної Гуцульщини в музей пере-несено дві хати-гражди зі с.Устеріки Верховинського району кін. ХІХ ст., а також типову гуцульську хату 40-их років XX століття, яку перевезли з смт Ворохти Надвірнянського району. Це трикамерне житло - хата-хата-комора. У ворохтянській хаті знаходиться діючий ткацький верстат, на якому виготовляли килими та гуцульський одяг.            

Гуцульська хата-гражда - це замкнута забудова з хатою, коморою, притулами, що були харак-терними для житлового будівництва того періоду. Вона дає можливість виявити низку традиційних прийомів зведення житла на Гуцульщині. Головна споруда двору - хата, яка складається з двох приміщень, розділених сіньми-”хоромами”. Основний буді-вельний матеріал - дерево. Дах будівлі покритий драницею.     

Бойківщину демонструє традиційна хата 1878 р. (про це свідчить дата на сволоку), з с. Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата. У ній виставлені куделі, прялки. В одній із кімнат оформлено експозицію однокласної школи-"дяківки". Тут також заходяться найчислен-ніші збірки на-родних тканин, вишивок та одягу.            

Опілля представлене садибою з хатою ткача середини ХІХ ст. та господарською спорудою - стодолою кін. ХІХ ст., перевезеними зі с. Викторів Галицького району. Хата заможного селянина. Тут знаходиться колекція вишивки із сіл Pогатинського та Галицького районів. Це жіночі та чоловічі со-рочки, обруси, простирадла, пішви, а також народний одяг - чоловічий і жіночий, повсякденний і свят-ковий. У господарській споруді - стодолі виставлені засоби транспорту та знаряддя праці.           

У цьому регіоні також знаходиться дерев'яна церква поч.ХХ ст. з с. Поплавники та виробнича споруда - кузня кін.ХІХ ст. з с.Тенетники Галицького району. А ще тут знаходиться дуже велика колекція опільської вишивки - жіночі й чоловічі сорочки, обруси, прости-радла, пішви, народний одяг.            

Будинки у Музеї народної архітектури і побуту Прикарпаття всі оригінальні, представлені як зразки житла Прикарпатців. На площі музею їх встановлено у відповідному тематичному контексті. Виняток станов-лять хіба що окремі експонати - малі архітектурні форми, які в селах дуже швидко руйнуються, бо як правило їх будували з менш якісних матеріалів. Експонати до інтер'єрів будинків також зібрані відповідно до специфіки