Найближчим часом на території музею плану-ється будівництво водяного млина, гуцульської церкви, фулюшні, заїжджого двору, в'їзної вежі тощо.

Музей просто неба є структурним підрозділом Національного заповідника «Давній Галич». Він знаходиться на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад. Цей острівок народної архітектури знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кін. ХVІІ – поч. ХХ ст. Будівлі, що знаходься на території музею, свідчать про самобутність українського народного зодчества і водночас про його нерозривні зв’язки з традиціями будівельної культури слов’янських народів. На площі 4,5 га нині завершується будівництво «мікросіл» чотирьох етнографічних районів Прикарпаття: Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. Кожна з цих зон уміло розпланована в мікрорельєфі місцевості, опоряжена малими архітектурними формами. В інтер’єрах пам’яток чимало етнографічних реліквій – предметів життя і побуту наших предків. Правда, неневелика експозиційна площа зумовила ряд відмінностей цього музею від аналогічних йому. Зокрема, чимало архітектурних експонатів подаються не у вигляді садиб – житлово-виробничих ансамблів сільської забудови минулих часів, а як поодинокі, типові зразки житлових, господарських та виробничих споруд. Нині в музеї встановлено 11 архітектурних пам’яток, що представляють різні типи житлового та господарського будівництва. Регіон «Покуття» відображений традиційною покутською садибою кін. ХVІІ – поч. ХХ ст. (перевезена з села Торговиця Городенківського району), до якої входять хата, кошниця, оборіг, криниця-журавель, огорожа. У покутській хаті знаходиться колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки).

Таємниці Бурштина.

Беное

Військова, адміністративна та дипломатична кар'єра власника Бурштина Павла Беное. Спорудження першого бурштинського палацу. Архів бурштинського замку. Монастир тринітаріїв у містечку. Книгозбірня католицької чернечої обителі. Перетворення містечка у важливий торгівельний центр краю. Успадкування Бурштина онукою П. Беное Юлією Скарбек-Жевуською.

Перша половина XVIII ст. на західноукраїнських землях знаменувалася зародженням нових буржуазних відносин. Крізь товщу шляхетсько-кріпосницької системи несміливо пробивалися кволі паростки нового господарювання і не дивлячись на сильний спротив давали свої перші плоди. Носієм буржуазної ідеології переважно ставала шляхта, яка була не зашорена думками про те, що заняття торгівлею та промислами є недостойними представника вищого стану. Бурштинові повезло, що один із таких людей - Павло Беное - став його власником. . .

Народився П. Беное між 1680 і 1690 роками у с. Княгинині біля Станіславова в родині шляхтича першого покоління Кароля Беное, який перед народженням сина, за військові заслуги отримав шляхетське достоїнство і удостоївся права використовувати герб Тачала (на щиті герба зображався журавель із зірками по обох боках його голови). Покровителем і близьким другом Кароля був власник Станіславова, галицький староста Андрій Потоцький. Будучи добре обізнаним із будівельною справою, батько Павла Беное удосконалював оборонні укріплення закладеної Потоцькими Станіславівської фортеці. У цій справі він досяг великих успіхів, за що й отримав чин капітан-інженера. Свого сина Кароль готував до військової кар'єри. Премудрості мистецтва бога Марса Павло Беное здобував при дворах магнатів Вишневецьких та Потоцьких. Разом із патронами і їхніми дітьми йому довелося брати участь у кількох битвах. Однак відзначитися в них новоспеченому воякові не вдалося. Маючи від природи слабкі фізичні дані, він не міг скласти гідну конкуренцію у рицарських турнірах сильним і витривалим суперникам. Зате інші вельможі не могли тягатися з ним у вирішенні інтелектуальних задач. Сферами особливого зацікавлення молодого Беное були юриспруденція й економіка. Саме в цих науках він вирішив шукати своєї фортуни. Швидке просування по щаблях адміністративної драбини забезпечило йому вдале одруження з дівчиною зі старовинного роду константинопольських імператорів Палеологів - Марією. Від дружини Павло добре вивчив турецьку мову, що допомогло йому в майбутньому очолити важливу дипломатичну місію у Туреччину.

У 1711 р. П. Беное поступив на державну службу. На перших порах йому довелося задовольнитися скромною посадою гродського писаря у Галичі. Через 6 років, завдяки клопотанню Потоцьких, перспективного шляхтича призначили подільським скарбником. У 1725 р. він отримав чин коломийського хорунжого. Та військова справа його мало цікавила. Про небажання П. Беное займатися нудним вишколом пихатих шляхтичів свідчить той факт, що всі справи свого військового підрозділу він перепоручив заступникам, а як тільки видалася можливість, звільнився від посади хорунжого. У 1735 р. одруживши свою дочку Юлію Магдалену з Рафаїлом Скарбеком, Павло віддав зятеві свої коломийські маєтності, а з ними і посаду коломийського хорунжого. На той час любимчик Потоцьких був уже суддею ґродським галицьким (з 1728 p.), депутатом трибуналу (1729), а також старостою яблоновським, солотвинським і коломийським (1731). До того ж, фактичний господар краю Й. Потоцький зробив його комісаром своїх маєтностей і опікуном сина Станіслава.

В 30-х роках XVIII ст. П. Беное захоплюється політикою. Шляхта округу у 1736, 1740, 1744 роках обирає його послом (депутатом) до сейму. У парламенті, разом із Чарторийськими і Потоцькими він започаткував ряд реформ, спрямованих на перетворення Речі Посполитої у буржуазну республіку. Підтримка фракції А. Чарторийського дала П. Беное матеріальні вигоди. По низькій ціні у 1738 р. він викупив у лідера парламентської опозиції Бурштин із прилеглими селами. Містечко йому дуже сподобалося, і новоявлений політик-підприємець вирішив оселитися в ньому. Розпочав вельможа зі зміни архітектурного виду помешкання. Справа в тому, що перша третина XVIII ст. була часом припинення татарсько-турецьких нападів. Знать перестала виділяти гроші на вдосконалення фортифікації. Натомість багаті дідичі перебудовують свої замки в палаци й вілли, які більше гармоніюють із духом епохи, поєднуючи у своїй архітектурі італійську пишність і французьку вишуканість. Віддаючи данину моді П. Беное