Приділяв увагу власник Бурштина також оновленню й розбудові містечка. Очевидно, із його ініціативи розроблявся генеральний план регуляції й забудови населеного пункту. У книзі "Пам'ятки воєводства Станіславівського" відзначається, що "Бурштин є одним з останніх містечок малопольських, закладених у XVIII ст. і забудованих, разом із палацом, згідно опрацьованого у вищих інстанціях містобудівного плану. План той пізніше викривлено і в значній частині знівельовано через розбудову після пожеж."

Активна політична діяльність дозволила галицькому шляхтичеві стати відомою фігурою на політичному олімпі Польщі. У 1739 р. польський король призначає власника Бурштина коронним інстигатором. В цей же час П. Беное виконує цілий ряд спеціальних доручень першої особи держави: описує шкоду, нанесену західноукраїнським землям під час російсько-турецької війни, проводить демаркацію кордонів між Росією, Туреччиною й Польщею.'' Після ускладнення відносин Речі Посполитої з Туреччиною король доручає П. Беное провести переговори з турецьким урядом із метою примирення двох країн. Завдання короля було непростим. Турки зі зневагою ставилися до поляків, які допустили Росію до втручання у внутрішні справи Речі Посполитої. Дипломатична делегація перебувала в Туреччині майже пів року. Апогеєм місії стала конфіденційна бесіда П. Беное з великим візиром Порти, після, якої посланець польського короля в дар від головного міністра Туреччини отримав хутрові вироби й коня. Під час переговорів керівник делегації схилив турків до майбутнього союзу з поляками. Король залишився задоволений результатами посольства.

Перебуваючи в Туреччині, П. Беное познайомився з керівниками ордену тринітаріїв, які займалися викупом християн із турецької неволі. Спільними зусиллями дипломата й монахів чимало українців і поляків повернулися в рідні краї. З тринітаріями П. Беное продовжував співпрацювати й після повернення додому. У 1740 р. він запросив ченців цього ордену в Бурштин і віддав їм фільварок на Острівцях та село Насташин із річним прибутком в ЗО 000 злотих. Незабаром вони спорудили в місті будівлю монастиря. Найвірогідніше, що саме завдяки тринітаріям у Бурштині, в тому ж році, було закладено римо-католицьку парохію. Монахи спільно з латинськими ксьондзами використовували спочатку дерев'яний, а згодом і мурований костьол. В одній з келій монастиря знаходилася, зібрана ченцями велика бібліотека. Багато книг для бібліотеки передав П. Беное з книгозбірні бурштинського замку. Користувалися нею не лише ченці, а й світські особи. Згідно інвентарного опису, проведеного 14 квітня 1783 р. у книгосховищі налічувалося 543 книги, 22 манускрипти і 14 географічних карт. З 1749 р. і до смерті власник Бурштина займав посаду варшавського каштеляна, за якою мав необмежений вхід до королівського двору. Це у великій мірі допомагало йому вирішувати свої господарські проблеми. Маючи доступ до державних джерел інформації, він дуже швидко зрозумів, що майбутнє держави за новими економічними відносинами. І хоча шляхетський кодекс честі забороняв займатися підприємництвом і торгівлею, П. Беное не цурався цих занять і отримував надвисокі прибутки. Уміло використовуючи різницю в цінах, він наймав довірених осіб, які возили на продаж у Варшаву горілку, у Краків мед, у Свидницю (Сілезія) волів, у Гданськ зерно. У фінансовому звіті за 1750 р. один із найнятих ним купців, писав, що у Гданську продав товарів (пшениці, жита, пшона, маку, круп, поташу, полотна й мішковини) на 29,5 тис. злотих. На той час це була величезна сума, яка говорить про те, що власник містечка вважався одним із найбагатших людей Речі Посполитої. В Бурштині П. Беное влаштував склади для товарів, які надходили зі староств та фільварків. Саме звідси всі товари відправлялись на продаж за кордон. У 40-х pp . XVIII ст. містечко почало оновлюватися й розбудовуватися. Виросли підприємства по переробці сільськогосподарської сировини та лісу - млини, броварня, ґуральня, поташний та