селітряний майдани. У червні 1745 р. за особливі заслуги перед державою король Август III дозволив Павлові Беное випалювати поташ, не сплачуючи податків. Обладнання для бурштинського селітряного майдану (котел поташевий, вагу, водяну пилу) привезли із Солотвино - населеного пункту, що також належав дідичеві. Відомо, що у 1751 р. лише з однією валкою в Гданськ із Бурштина відправляли по 100-300 фас поташу ( фаса - 79 літрів). Значні прибутки отримував варшавський каштелян від орендарів, яким здавав млини (один із них на Гнилій Липі орендував Семен Ґаба), фільварки, корчми у Насташині й Серниках, винницю у Тенітниках.
Усі свої маєтності П. Беное мав намір залишити у спадок своїй доньці Юлії Магдалені, яку дуже любив і поважав. Але вона померла ще в молодому віці (1740 p .), через 5 років після одруження з Рафаїлом Скарбеком. Свою любов уже немолодий шляхтич переніс на онуку, яку також звали Юлією. Саме їй Павло Беное залишив у спадок 15 придбаних населених пунктів. Однак цей дарунок мав деякий гіркий присмак. На травень 1755 р. було заплановано весілля Юлії Скарбек із писарем польним коронним Франциском Жевуським. Підготовка до весілля завершувалася - із різних кутків Речі Посполитої були запрошені гості, закуплено продукти й напої. І в цей момент із Рогозно надійшла звістка про смерть варшавського каштеляна. Порадившись, сімейство вирішило дату весілля не переносити. Воно відбулося в Бурштині, у травні 1755 р. з величезною помпою. Заправляла всім на весіллі бабуся молодої, Марія Палеолог. Вельможні гості гуляли й веселилися цілий тиждень.
Зі смертю Павла Беное закінчився період економічного зростання в Бурштині. Головним його підсумком було те, що містечко перетворилося в адміністративний і торговий центр регіону. В ньому відкрилися ряд підприємств, побудовано палац, костьол, монастир. Сюди стікались гроші і товари зі всієї Галичини. В соціальному плані в цей період значні привілеї здобули римо-католики, притіснялися права греко-католиків та іудеїв. З успадкуванням містечка Жевуським всі очікували перемін. І вони настали. Але спричинили їх не стільки дії нових власників, скільки політичні події у Східній Європі.
Музей ОУН-УПА
Створенню музею було започатковано в 1996 році з ініціативи Братства ОУН-УПА Галицької районної станиці і товариства політв'язнів та репресованих Галицького району і затвержнно рішенням позачергової Галицької районної сесії від 8 березня 1998 року.
Був створений оргкомітет в складі Філарет Скасків тодішній голова районного Брацтва. В звязку зі смертю Ф. Скасківа головою оргкомітету в листопаді 1998 року, став Микола Яцків - голова районного Брацтва ОУН-УПА.
При допомозі районної влади, міських та сільських рад, педагогів, бібліотекарів, активістів-патріотів, вдалося відновити і вписати на стендах музею імена з Галицького району - 1630 чоловік. Кількість арештованих та засуджених за участь в національно-визвольній боротьбі що поживали і поживають в Галицькому районі - 748 чоловік, виселиних - 751 сім'я. В музеї розміщено макети криївок в яких під час облав переховувались вояки УПА, деяки види зброї яку використовували в той час.
Загальна кількість експонатів 650 шт. (враховуючи фотографії). Приміщення під музей виділила дирекція Бурштинської ТЕС в Бурштинському палаці культури "ПРОМЕТЕЙ". За неповних три роки тут побувало більше 3500 відвідувачів.
Архітектурні памятки
Палац Яблоновських
В старій частині Бурштина знаходиться постамент з двома ведмедями. Поряд з нею колись було звдено величезний красивий палац фасад якого прикрашали колони з капітелями, а навколо споруди було закладено дендропарк де росли рідкісні види кущів та дерев, а його алеями їздили кінні екіпажі.
Все що збереглося від родини Яблоновських в Бурштині це зпоруджена в 1813 році в центральній частині кладовища каплиця-усипальниця Скарбеків - Яблоновських, призначена для поховання членів родини. Капиця являє собою прямокутну в плані споруду із двоскатним верхом та вищою за неї вежою дзвінницею, в якій на висоті даху каплиці зроблено нішу з півциркульним завершенням. Після смерті дружини і дочки Ігнатія Скарбека в 1822 році в цю нішу було вмонтовано памятник, верхня частина якого на даний час втрачена, зберігся постамент памятника з двома ангелами побоках викарбуваного напису:
"Ігнатій Скарбек в Людвіці з Потоцьких, найдорожчій дружині і Целестині - улюбленій дочці, положив 1822 р. "
Пам'ятники
Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку
Спорудженний до 180-річчя від дня народження поета
Скульптор: Анатолій Кущ; Архітектор: Олег Стукалов.
1994р.
Встановлений біля ПК "ПРОМЕТЕЙ".
Пам'ятник невідомому солдату
Встановлений у старій частині міста.
Скульптура, встановлена на честь поетесси Марти Гай
Встановлена в бібліотеці ПК "ПРОМЕТЕЙ". Скульптор - син Марти Гай, Голояд Богдан Маркович.
„ПРОМЕТЕЙ”
Палац енергетиків „Прометей” засновано в 1971 роціяк заклад культури і дозвілля працівників Бурштинської ТЕС.
Однак незважаючи на відомче підпорядкування, Палац культури весь час функціонує як місце відпочинку і розвитку художньої самодіяльностті мешканців міста Бурштин. Адже до послуг Бурштинців – кіноконцертний зал на 700 місць, малий зал на 250 місць конференцзал на 60 місць, бібліотека з читальним залом, спортзал.
На даний момент (липень 2004) в ПК „Прометей” діє чотири танцювальних колективи, з них ансамбель „Вихор” носить звання „народного”. Керує ансамблем хореограф Пушкар Г. С., яка працює в ПК „Прометей” з перших днів його заснування.
Високою майстерністю хорового співу володіє народна чоловіча капелла „Дзвін”, яка недавно відзначила 15-річний ювілей з дня свого заснування.
Відомий в нашій області і народний вокальний жіночий ансамбель „Берегиня” – багаторічний пропагандист української пісні – як народної, так і авторської.
Основний напрям роботи в ПК – розвиток художньої самодіяльності.Однак, цим робота колективу не обмежується. На сцені ПК „Прометей” часто виступають професійні виконавці,