Всього в ПК „Прометей” у 18-ти гуртках художньої самодіяльності, займається 324 учасники, з них 259 – діти і підлітки.

Керівництво гуртками художньої самодіяльності, підготовка культурно-масових заходів здійснюють 11 працівників, які мають спеціальну освіту, з них 4 – вищу.

Очолює колектив потягом 1994 – 2004 рр. – Віщук Андрій Петрович.  

Рогатин

Одна з легенд про заснування Рогатина розповідає, що якось під час полювання дружина Ярослава Осмомисла заблукала в темному лісі. Аж раптом вона побачила оленя з великими рогами, який і вивів її з лісу. На тому місці, де княгиня побачила оленя, щасливий князь вирішив побудувати місто. З того часу олень став символом Рогатина, на його гербі поруч із латинською літерою R зображено ріг благородної тварини.

Перші письмові згадки про Рогатин датують XII-XIV ст. Усупереч твердженням деяких дослідників, що Рогатин – пізньосередньовічне місто, про яке згадують лише в пізніших документах; що на його території не проводили активних археологічних розкопок, які б підтвердили його давньоруське походження; що нібито його попередником було місто Голодівка, деякі вчені датують тут окремі пам’ятки ХІІ-ХІІІ ст. Крім того, в церкві Святого Духа виявлено напис слов’янськими цифрами “1184”, який вважають датою її спорудження. Рогатин належав до міст, зайнятих Казимиром у 1340 році. Як фортецю його згадують 1366 року в листуванні з польським королем. 
Можна майже впевнено датувати виникнення міста часами Галицько-Волинського князівства. В околицях майже приміського села Підгороддя розкопано декілька городищ X-ХІІІ ст. Там збереглися залишки валів, укріпленого дитинця, фундаменти церкви, сліди житлової забудови.
У ХІІ-ХІІІ ст. Рогатином володіли українські бояри Рогатинські. Після захоплення 1340 року галицьких земель Польщею Рогатин розбудовується на теперішній території. Починаючи з 1535 року, місто отримало низку привілеїв як “наше місто Рогатин”, тобто королівське. В буллі папи Боніфація IX перемиському єпископу від 15 травня 1390 року Рогатин уперше названо містом. У 1539 році Рогатин отримав дозвіл на будівництво Ратуші та відкриття сукновальні, а прибутки від неї та від продажу горілки використовувати на спорудження оборонних мурів. В'їзд і виїзд із міста захищали Львівська та Галицька брами, що стояли над ровами на валах, укріплених частоколом, а потім мурами.
Після здобуття в 1415 році Магдебурзького права місто вже не платило натуральну данину, міщани могли вільно вирубувати ліси і торгувати м’ясом. Загалом, Рогатин розвивався як ремісничо-торговий та оборонний центр.

У XVI ст. відбувається становлення міста як важливого ремісни-чо-торговельного осередку. Рогатинські ярмарки і торги тривалий час не поступалися львівським. У 1535 році польський король Сигізмунд підтвердив привілеї Рогатина і надав йому герб із зображенням оле-нячого рога та літери «R». Формується забудова центральної частини міста, структура якої мала типовий для тогочасних західноукраїн-ських міст вигляд.

Ринкова площа. Вид з дзвінниці костьолу св.Миколая

Торговим і політичним центром Рогатина була ринкова площа, оточена чотирма рядами впритул зведених будинків з вузькими фасадами. Посередині стояла ратуша, збудована 1539 ро-ку. При ній містилися майстерні, що виробляли сукно. Певно, як і в інших містах, вздовж фасадів будинків було прилаштовано “підсіння” — дерев'яний або мурований ґанок, під яким провадилася торгівля. Будинки XІX — початку XX ст., що ними забудовано те-пер ринкову площу, стоять на давніх фундаментах і мурованих льо-хах, призначених колись для зберігання товарів. Тут-таки, на площі, містився міський водозбір, вода до якого надходила дерев'яними трубами. На кутах ринку починалися головні вулиці міста, що вели до Львівської, Галицької та Краківської брам і далі переходили в гос-тинці. Місто звідусіль захищали широкий вал та рів. Залишки земля-них укріплень подекуди збереглися вздовж сучасних вулиць Фортеч-ної та Валової. В люстрації 1572 року згадується, що «старе місто обведене було парканом», тобто дерев'яним частоколом, вкритим ґонтовим дахом. Пізніше на його місці виросли кам'яні мури. Замок у Рогатині був дерев'яний. Оборонне значення відігравали дві най-більші культові споруди міста: церква Різдва Богородиці та костьол Св. Миколая.

Костьол св. Миколая, XV-XVII ст.

Їх високі дзвіниці з вузькими вікнами-бійницями доте-пер домінують у міській забудові. В межах міста, неподалік Львів-ської брами, стояли розібрана у XІX ст. дерев'яна церква Св. Варва-ри та заснований 1614 року і знесений 1774-го монастир та костьол домініканців. Дерев'яні церкви Св. Духа, Св. Миколи, Св. Юрія (не збереглася) збудовані були у передмістях, яких у Рогатині налічу-валося чотири: Нове Місто, Бабинці, Завода, Навулицях. Забудова передмість, заселених переважно ремісниками, відзначалася вільні-шим плануванням. Дерев'яні, вкриті соломою або ґонтом хати перед-міщан стояли на оточених плотами ділянках з городами та садками. Ремісники й купці складали більшість серед рогатинських міщан. Місто мало добре розвинену цехову структуру. На початку XVІІ ст. налічувалось 29 ремісничих професій. Діяли цехи: кравецький, ткацький, шевський, різницький, пекарський, кушнірський, бондар-ський. До спільного цеху входили слюсарі, пічники, римарі, котлярі, сідлярі. Окремо існував музичний цех.

Пам’ятки

Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього

У XVII-XVIII ст. на одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 р. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварк разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 р.