Соціальні і економічні тенденції в розвинених країнах дозволяють припустити зростання попиту на міжнародний туризм.

Регулювання туристської діяльності повинне поєднувати в собі саморегулювання, засноване на законах вільного ринку, і державне регулювання в особливо важливих питаннях і, зокрема, що стосуються законотворчості. Проте дуже жорстке державне регулювання і велика кількість законів можуть привести до підвищення цін, обмеження асортименту, зниження інновацій і конкуренції у галузі міжнародного туризму.

Збільшення оплачуваної відпустки, зростання особистого доходу, підвищення рівня освіти, прагнення до пізнання іншої культури - важливі чинники, що впливають на розвиток світового туристського ринку.

Туризм робить позитивний вплив на збереження миру у всьому світі.

Отже, підводячи підсумки даної роботи, можна зробити наступні висновки:

не дивлячись на політичну і економічну кризу, в туристському секторі наголошується зростання показників туристської діяльності;

спостерігається велика конкуренція серед регіонів в залученні туристів;

відбувається активне просування капіталів окремих туристських компаній на іноземні ринки;

відбувається концентрація товарів і виробництва послуг в туризмі;

в туризмі активно використовується комп'ютерна техніка. У зв'язку з цим можна намітити основні риси розвитку туризму в майбутнє XXI століття:

подальше зростання показників міжнародної туристської діяльності;

постійний вплив економічної і політичної ситуації в світі на туризм;

визначальними чинниками туризму стануть соціодемографічні зміни, електронна інформація і комунікаційні системи;

поляризація діяльності туристських операторів, зайнятих як глобальним, так і середнім і малим бізнесом;

одним з найпопулярніших регіонів перебування, мабуть, стане Південна і Південно-Східна Азія.

Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому 4, с. 244.

Всесвітня організація по туризму виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і ті країни, що є, в основному, приймаючими туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Отже, Австралія належить до країн, які своїм рекреаційним потенціалом не перестає приваблювати туристів з різних країн світу.

Список використаної літератури

Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.

Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999.

Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. – Д., 2002.

Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. – К.: Либідь, 1996.

Гостиничный и туристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 1998.

Економіка зарубіжних країн: підручник / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. – К.: Либідь, 1996.

Квартальнов В.А. Иностранный туризм. – М.: Финансы и статистика, 1999.

Немоляева М.Э., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. – М.: Международные отношения, 1985.

Панирян Г.А. Международные экономические отношения: экономика туризма. – М.: Финансы и статистика, 2000.

Пузаков Е.П., Честикова В.А. Международный туристический бизнес. – М.: Экспертное бюро-М, 1997.

Рубцов Б.Б. Австралия – государство и континент. – М.: Наука, 1988. – 176.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П.. – Т.: Підручники та посібники, 1998.

Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія: Підручник для студентів екологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – І.-Ф.: ІМЕ, 2001. – 240.

Юрківський В.М. Країни світу: довідник. – К.: Либідь, 1999.