Підземні води - важливе джерело водопостачання посушливих районів, але через сильну мінералізацію води придатні в основному для промисловості і транспорту та для обводнення пасовищ [11, 6-11]. Створюючи можливості для організації відпочинку населення, водосховища необхідно охороняти, як і інші природні об'єкти. Для цього необхідно розробляти норми навантаження на акваторію і природно-територіальні комплекси в прибережній зоні водосховищ. Ці норми, без сумніву будуть змінюватись в залежності від природно - кліматичної зони, грунтово-рослинного покриву, гідрологічного водосховища та інших факторів.
Оптимальне використання з рекреаційною метою акваторій і прибережної зони водосховищ можливе лише при задоволенні вимог рекреації до режиму рівнів, які полягають, в основному, в необхідності підтримки в літній період постійного близького до нього рівня водосховища. Американські дослідники вважають, що в період найбільшого напливу людей коливання рівня не повинні перевищувати 30-60 сантиметрів. Однак на багатьох водосховищах комплексного призначення ці вимоги рекреації не завжди можуть бути задоволені.
Таким чином, в умовах кількісного і якісного дефіциту водних ресурсів роль водосховищ в організації заселення невпинно зростає. За своїм значенням
рекреаційний потенціал водосховищ, особливо для короткочасного відпочинку, переважає рекреаційні ресурси внутрішніх морів [13, 73].
Проте потрібно пам’ятати про роль людини у творенні водного середовища. Пряма дія - це безпосереднє забруднення води в надходження мікрофлори з тіла людини, витоки нафтопродуктів і вихлопні викиди від суднових моторів, корму для риби, накопичення відходів на льоді. Побічний вплив - погіршення якості природних вод внаслідок кількісних і якісних змін поверхневого і підземного стоку з рекреаційного водокористування. Слід зауважити, що міра негативної дії масового відпочинку населення на середовище в значній мірі залежить від культури природокористування.
Окремі види рекреації суттєво впливають на акваторіально-територіальні комплекси.
При купанні з тіла людини змивається значна кількість різних мікробів – стафілококів, стрептококів, сарцин, кишкових паличок і інших бактерій. За даними бактеріологічних досліджень, протягом десятихвилинного купання людина привносить у воду більше 3 мільярдів сапрофітних бактерій та від 100 тисяч до 20 мільйонів кишкових паличок. Дослідження, проведені на ряді водойм, показують, що зонах пляжів бактерій у воді в 10-100 разів більше, ніж інших ділянках акваторій. Встановлена певна залежність рівня бактеріального забруднення води від кількості людей, купаються.
Крім мікробного забруднення, кожна людина привносив у водойму в середньому 75 міліграмів загального фосфору і до 700 міліграмів загального азоту.
Наведені цифри можуть здатися не дуже значними однак необхідно мати на увазі, що азот і фосфор є найважливішими біогенними елементами, невеликі концентрації яких, порядку декількох десятків мільйонних часток грама на літр, визначають основні умови (порядок з підігріванням води і швидкістю руху менше 0,2 метра на секунду) масового розвитку синьо-зелених водоростей, тобто "цвітіння” води.
Одним з поширених видів рекреації є відпочинок використанням моторних суден. Від одного судна за навігацією у воду поступає до 10 кілограмів нафтопродуктів важких фракцій і значна кількість канцерогенних речовин. Кількість забруднюючих речовин, які поступають у воду від судна в результаті так званого підводного вихлопу, не постійна і залежить
від потужності мотору, типу всмоктуючого і вихлопного пристрою, оборотів двигуна і, звичайно ж, його технічного стану. Забруднення водойм відбувається також і іншими речовинами, які поступають з вихлопними газами від ПЛМ. За американських дослідників, при роботі двигунів внутрішнього згорання в оточуюче середовище виділяється 100 різних сполук.
Досить популярним видом відпочинку на водоймах є любительська риболовля. За даними анкетного опитування, протягом доби кожним рибалкою вноситься у воду в середньому 300 грамів так званої приманку (різні каші), за рік це більше 80 тонн різних органічних речовин.
Особливо негативно впливають на прибережний ландшафт автомобілі та мотоцикли. В місцях відпочинку з використанням мототранспорту значно погіршуються деякі властивості ґрунту: збільшується більш ніж на 10 відсотків його щільність, зменшується приблизно на 80 відсотків здатність до інфільтрації і на 16 відсотків - вологість. Використання автомототранспорту в берегових зонах приводить також до забруднення повітря, грунтів і води нафтопродуктами свинцем і канцерогенними речовинами [13, 79-82].
Таким чином, якщо вести мову про масштаби розвитку рекреації, слід пам’ятати і враховувати, що різні види рекреаційної діяльності вимагають специфічних умов до параметрів водойм і берегової зони, а також до якості оточуючого середовища. Ці фактори можуть відігравати основну, а іноді і вирішальну роль при визначенні рекреаційної цінності акваторіально-територіальних комплексів. Наявні параметри акваторії і берегової зони, які рекомендуються для оптимальних умов відпочинку, коливається в дуже широких межах..
2.1.4.Рельєф як рекреаційний ресурс.
У рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95 відсотків поверхні не перевищує 600 етрів над рівнем моря. Головні орографічні одиниці:
1) Західно-Австралійське плоскогір'я - середні висоти 400-500 метрів, з піднятими краями: на сході - хребет Масгрейв (м. Вудрофф, 1440 метрів) і Макдоннелл (м. Зил, 1510 метрів), на півночі - масив Кімберлі (висота до 936 метрів), на заході - плосковершинний пісковий хребет Хамерслі висотою до 1226 метрів, на південному заході - хребет Дарлінг висотою до 582 метрів.
2) Центральна низовина з переважними висотами