Проте швидкий ріст, надзвичайно високі смакові якості цієї риби все більше привертають увагу господарств, що займаються холодноводним рибництвом. Складність штучного розведення дунайського лосося пояснюється деякими його біологічними особливостями. Як відомо, дунайський лосось є ендеміком річок Дунайського басейну і на відміну від інших лососів не є прохідною рибою: все його життя проходить у річках. Однак у минулому дунайський лосось був прохідною рибою, жив у Паннонському морі, з якого на нерест плив у річки. З регресією цього моря риба поступово втратила зв'язок з морем і стала річковою.
Звичайно дунайський лосось тримається на порівняно добре прогрітих, глибоких ділянках водойм, багатих киснем, кормами. На нерест рухається у верхів'я рік, але нереститься значно нижче по течії, ніж форель і харіус і на більших глибинах. Штучне розведення дунайського лосося зв'язане з труднощами вирощування маточного поголів'я. При утриманні в умовах форелевих господарств, в басейнах з холодною водою ікра лосося дозріває з великим запізненням — на шостому-сьомому році, тому маточне поголів'я потрібно утримувати у водоймах з температурою води 15—16°, а під час нересту — при 8—10°.
Є можливість для розселення гольця (північноамериканської пальї), якого штучно розводять в розпліднику Свалявського лісокомбінату. Вихід малька з ікри у гольця вищий, ніж у форелі, він стійкіший до захворювань. На першому році життя росте навіть швидше, ніж харіус.
Тепловодне рибництво розвинуте в передгірних та низинних районах Закарпаття і в Передкарпатті. Вирощуванням товарного коропа крім виробничих рибокомбінатів займаються колгоспи і радгоспи, меліоративні станції, товариства УТМР, споживча кооперація, деякі промислові підприємства.
Господарства виробничих рибокомбінатів є повносистемними, тобто вирощують товарну рибу, починаючи із зарибка, мають водопостачальні, нерестові, вирощувальні, нагульні, зимувальні, маточні, карантинні та інші ставки. Вони вирощують в основному коропа — українського лускатого (50%), дзеркального (40%), рамчатого (5%), значно менше карася (4%), білого амура, товстолоба, линів (1%).
Водопостачання ставків поверхневе, рідко джерельне. Поверхневе водопостачання здійснюється шляхом перегороджування струмків чи невеликих річок греблями або збиранням у штучні водойми дощових і талих вод. Тепловодне рибництво Закарпатського рибокомбінату, наприклад, організоване на базі водоймищ «Залуж», «Пістряло-во», «Форнош», «Горбок» та водосховищ «Сальва» і «Гор-бок-2». Загальна площа коропових ставків усіх господарств області перевищує 580 га.
Хімізм води, її температура, кисневий режим, наявність і склад природних кормів у цілому в господарствах регіону сприятливі для інтенсивного тепловодного рибництва. Навіть при мінімальних затратах тут одержують високі «врожаї» риби з кожного гектара водного дзеркала. Ущільнені посадки коропа дають можливість при відповідній годівлі та застосуванні інших заходів інтенсифікації вирощувати 15—20 ц риби на 1 га ставка.
З розвитком ставкового рибництва важливого значення набуває як засіб захисту риб відлякування птахів від нерестових і малькових ставків. В охороні коропових ставків певне значення має наявність кормових ресурсів для рибоїдних птахів у навколишніх угіддях. Якщо птахи задовольняються природними кормами, то ставкових риб не чіпають.