Струмкова форель (Salmo trutta m. fario L.), або пструг, струг. Поширена в гірських частинах рік та в струмках. Досягає висот 800—1000 м над рівнем моря. Тримається ділянок з течією 1—3 м/сек., температурою води не вище 16° і насиченістю киснем понад 10 мг/л. Не переносить забруднення води речовинами, які поглинають кисень (нафта, нафтопродукти, феноли, смоли, барвники, луги, кислоти, комунальні стоки, мінеральні добрива, отрутохімікати, хлорне вапно). Досить цим речовинам потрапити у водойму навіть у незначній кількості, як форель з неї швидко зникає. Особливо чутлива до забруднення води ікра, що розвивається, а також личинки і мальки, які швидко гинуть. На четвертому році життя струмкова форель досягає 25—ЗО см і 270—320 г. У деяких крупних водоймах (Тиса біля м. Рахова, Прут біля с. Ланчина) окремі особини струмкової форелі у 8— 10 років досягають 70 см і 1,28 кг. Відрізняється струмкова форель від інших лососевих риб яскравим забарвленням — наявністю з боків тіла округлих червоних і чорних цяток із світлою вузькою облямівкою. В особин, які тримаються глухих, сильно затінених водойм, переважають темні плями, спина темно-бура, боки тіла зеленуваті, а в тих, що живуть у добре освітлених гірських річках, червоні, спина оливково-зелена, боки жовтуваті.

Струмкова форель

Струмкова форель є голарктичним елементом у карпатській іхтіофауні. Живе 10—12 років. Відкладає ікру в листопаді — грудні. Залежно від строків осіннього похолодання та висоти над рівнем моря, різниця в ікрометанні може досягати ЗО—40 днів. Кількість ікринок (плодючість) залежить від віку і розмірів самки. Самка завдовжки 18 см і масою 100 г здатна відкласти 100—150 ікринок діаметром 4—5 мм, а масою 1 кг — до 2 тис. Максимальна кількість ікринок — 3000 штук (особини, що досягли 2 кг).

У сприятливих умовах на третьому році життя самки досягають 15—20 см і стають статевозрілими. Нерестяться на мілководді гірських потоків, де глибина не перевищує 20—ЗО см й течія уповільнена (відразу за водоспадами чи порогами, брилами або штучними перепадами). Дно в цих місцях звичайно вкрите дрібними уламками скель, рінчаком, галечником, гравієм розміром від 5—10 до 50—60 мм, рідко крупними брилами та скелястими виступами, серед яких є дрібні камінці. Незважаючи на уповільнену течію, вода тут легко зносить пісок, мул, глину, які тут майже не осідають, і ще «кипить» від надмірної кількості повітря, захопленого з атмосфери при падінні на порогах чи водоспадах. Температура води під час нересту струмкової форелі не перевищує 10°. Йдучи на нерест, форель переборює стрімкі течії, перепади, пороги тощо. На мілинах у великих особин над поверхнею води виступають спини. Протягом 5 днів після метання ікри риби нічого не їдять, що має певне біологічне значення: не поїдають ікри. Самки з допомогою грудних плавців і хвоста розкидують галечник і роблять овальну заглибину — гніздо, в яке відкладають ікру. За кожною самкою рухаються по кілька самців, але запліднює ікру тільки один, найбільший і найсильніший. Протягом 20— 30 хвилин після відкладення ікринки мають здатність приклеюватись до підводного субстрату. Після цього самка прикриває ікру галечником, захищаючи її таким чином від змивання течією та поїдання хижаками. Поміж галечником добре циркулює вода і забезпечує ембріони під час їх розвитку киснем.

Ікра форелі має багато природних ворогів. Найбільшої шкоди завдають риби, зокрема пістрявоногі бабці, голья-ни, щипівки, харіус і особливо статевонезріла молодь форелі. Статевозрілі особини, йдучи на нерест, і ще 5— 10 днів після того, втрачають обережність і можуть легко стати здобиччю хижаків. У зв'язку з великими втратами ікри та мальків форелі, низькою плодючістю і високою цінністю цієї риби, її розводять у Карпатах штучно. Тривалість ембріонального розвитку від ікри до личинки залежить від температури води: чим нижча вона, тим довше проходить розвиток. Личинка з ікри розвивається через 40—60 діб, а мальок із личинки (яка має жовтковий міхур і майже весь час ховається серед камінців) — тільки на початку весни, тобто через 60—90 діб. За рахунок поживних речовин жовткового міхура личинки розвиваються до стану мальків. У холодній зимовій воді поживи для них майже немає. Весною мальки струмкової форелі поселяються на затишних ділянках гірських річок з порівняно спокійною течією, теплою водою, де є більше кормів. При наявності сприятливих умов росте форель досить швидко: однорічки досягають у довжину 15 см і 21 г, дворічки — 20 см і 68 г, трирічки — 25 см і 105 г, чотирирічки — 27 см і 160 г, п'ятирічки — ЗО см і 210 г, (у Синевирському озері — 46 см і 728 г), шестирічки — 35 см і 300 г (в озері — 56 см і 830 г). У 10 років особини, виловлені в Синевирському озері, важили більше 1 кг і досягли у довжину 58—66 см. Порівняно з дунайським лососем, темпи росту струмкової форелі набагато повільніші.

Живиться струмкова форель переважно комахами, що літають над водоймами, а також поручайниками, листоїдами, павуками, бабками, веснянками, поденками, які потрапляють у воду, бокоплавами, молюсками, рибою, жабами, тритонами тощо. У минулому, поки не був порушений біологічний режим карпатських річок, у гірських струмках відмічали великі запаси форелі (Тейчка, 1922; Владиков, 1926; Комарек, 1935). Тепер навіть при штучному зарибненні в багатьох гірських струмках форелі практично немає. Вона уникає і тих ділянок