Програма

розвитку мережі пішохідних туристських маршрутів в області

“Спільним Шляхом до Об’єднаної Європи”

(відновлення Східно-Карпатського Туристичного Шляху)

Початки туризму в Східних Карпатах заложило наприкінці 18 століття Польське Татраньське Товариство в лиці його східнокарпатських відділень. Перший гірський притулок для туристів був закладений ще у 1878 році Чорногірськім відділенням Товариства (м. Коломия) на полонині Ґаджина в Чорногорі. В 1881 році Станіславським відділенням були зведені ще 2 притулки – на Заросляку і на полонині Завоєля. Всього, напередодні ІІ світової війни, із 78 туристичних притулків, 47 знаходились на теренах Східних Карпат. Створена мережа притулків дозволяла тисячам туристів пізнавати ці дикі та безлюдні гори. Розгалужені гірські пасма, глибокі, досить заліснені долини, різноманітність переплетінь різного роду стежок ускладнювали орієнтування і не могли забезпечити безпеку подорожі.

Саме тому в цих горах і була втілена в життя ідея знакування шляхів. В 1880 році Чорногірським відділенням Товариства був прознакований перший туристський шлях в історії польського туризму. Ця стежка вела до туристичного притулку на пол.Ґаджина. Самим результативним для знакування був період між І та ІІ світовими війнами, коли в Східних Карпатах було прознаковано 1909 км туристських шляхів.

Але найважливішою туристичною подією того часу стало знакування Східно-Карпатської частини Головного Карпатського Шляху, яке було виконане в 1925-35 роках. Шлях проходив колишньою територією Польщі - розпочинався від Судетів, що на межі Польщі та Чехії, і закінчувався на теперішньому кордоні України з Румунією.

Східно-Карпатська частина Шляху складалась з 8 відрізків - 3 відрізки знаходились на теренах теперішньої Львівської області, 5 інших – на Івано-Франківщині, де більшість відрізків Шляху проходила через Ґорґани і тільки частина восьмого відрізку - Чорногірським гірським масивом. Значна частина притулків того часу знаходилась в недалекій відлеглості від Шляху і тому до них та інших привабливих місць вели десятки кілометрів бічних та з’єднувальних шляхів.

Ґорґани простягаються від долини р.Мізуньки - на північному заході, до долини Пруту – на південному сході. Найбільш характерною рисою є покриття Ґорґанських хребтів. Коли в Бещадах вершини вкриті лісами, а вище - винятково полонинами та луками, то в Ґорґанах, над верхньою межею лісу і криволісся, розташовується пояс скальних глиб, плит і розсипів. Власне, й назва тих розсипів - ґорґан, стала назвою цієї частини Українських Карпат. Кам'яні розсипи ще називають ґреґотами, рідше - цекотами чи аршицею. Пояс криволісся - також одна з характерних рис Ґорґанів. Криволісся - переважно з альпійської сосни та ялівцеве і поширене воно переважно на південних та південно-західних схилах. Полонини в Ґорґанах зустрічаються рідко і є порівняно бідними. Гори тут круті з великим перепадом висот, а тому Ґорґанські хребти обмежені глибокими долинами. В Ґорґанах розташовані найповноводніші в Українських Карпатах водоспади: Манявський, Бухтівецький, Женецький і „Пробій” в Яремчі, а також найбільше в Карпатах озеро Синевір.

Хребет Чорногори є основним пасмом Українських Карпат, на якому знаходиться найвища вершина України – г. Говерла (2061 м). Власне з неї починається основна частина Чорногори, яка тягнеться з північного заходу на південний схід одностайною, малорозчленованою лінією хребта. Головний хребет простягається на 25 км, разом з відрогами налічує близько 20 вершин, п’ять з яких досягає висоти 2000 м, і своїм розташуванням та протяжністю займає домінуюче положення в дузі Карпатських гір від Татр до Роднянських Альп. Закінчується хребет горою Піп Іван Чорногірський (2026 м), яка є відомою у зв’язку з розташованими на її вершині руїнами старої польської астрономічної обсерваторії.

Особливістю хребта Чорногори є асиметрія його північних та південних схилів. Коли південні схили спадають усюди однаково стрімко, майже без розгалужень в глибокі долини, північні схили відзначаються значною кількістю розгалужень, сходовою формою спадів.
Завдячуючи умовам льодовикового формування, Чорногора отримала найхарактернішу свою особливість - котли і уступи, перерізані мережею спадаючих з них потоків, мореновими валами і численними озерцями.

НАМІРИ І МЕТА

В даний час інфраструктура туризму в гірських районах області розвивається досить нерівномірно. Найбільш розвинутими, завдяки наявності гірськолижних витягів, є території Яремчанської міської Ради і Косівського району, трохи менше – Верховинського району. На противагу цьому західні райони області і далі залишаються лісозаготівельними з мало розвинутою туристичною інфраструктурою. Майже єдиним джерелом доходів мешканців цих районів є заготівля лісу та збір лісових ягід і грибів. Тому основними категоріями населення, на кого розрахована Програма, є мешканці гірських сіл Долинського, Рожнятівського, Богородчанського, Надвірнянського районів, які можуть отримати додаткові грошові надходження від обслуговування туристів через розвиток сільського зеленого туризму, тобто створення додаткових місць для нічлігу, відкриття нових торгових точок, кафе та ін. І саме з цих районів ми розпочали реалізацію Програми, на першому етапі якого планується проведення активної роз’яснювальної і агітаційної роботи серед населення сіл щодо доцільності зайняття сільським зеленим туризмом та навчання господарів його основам.

Відсутність гірськолижних витягів в цих районах потребує створення інших видів туристичних послуг, а саме розвитку пішохідного, гірського, кінного та інших видів туризму та вимагає належного облаштування туристських маршрутів

В області майже відсутня мережа прознакованих туристських маршрутів, завдяки яким відпочиваючі мали б змогу безпечно мандрувати та повноцінно використовувати свій час відпочинку в безпосередньому контакті з природою у весняно - осінній період. Це потрібно і для районів Яремчі, Ворохти, Верховини та Косова, що вже мають достатньо розвинуту мережу місць для ночівлі та відпочинку.

Востаннє означенням