Реферат

на тему:

„Сутність туризму та його основні соціально-економічні категорії”

Вивчення туризму з наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) з недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Ця проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва і розвитку.

Міжнародні організації постійно звертаються до теми тлумачення термінології, в основному з метою узгодження принципів міжнародної статистики. Так, в 1937 р. визначення «міжнародний турист» було дано на Конференції експертів за статистикою Ліги Націй. В 1950 р. International Union Official Travel Organization (IUOTO) – Міжнародне об’єднання офіційних туристських організацій (МСОТО), перетворений в 1975 р. у Всесвітню туристичну організацію (ВТО), уточнив визначення «турист», ввівши нові поняття: «екскурсант» і «транзитний мандрівник». При цьому було дано

чітке розмежування цих категорій від категорії «турист».

Певні групові і економічні інтереси країн істотно впливають на тлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативних актах, регулюючих певні відносини у сфері туризму.

Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому.

Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище. Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:

* це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу і включаюча такі компоненти як подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування (ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);

* провідний платник податків;

* працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;

* сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.

Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортних засобів; об'єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного і іншого призначення; організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

В більш широкому плані туристську індустрію можна визначити як міжгалузевий комплекс, що включає:

- пасажирський транспорт (повітряний, водний, автомобільний, залізничний) з його розгалуженою мережею технічних служб;

- різні спеціалізовані туристські підприємства і підприємства галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру (зокрема, транспортного машинобудування і автомобілебудування, паливної промисловості, капітального і дорожнього будівництва, місцевої промисловості по виготовленню сувенірів, харчової промисловості, багатьох галузей сільського господарства і т.д.);

- широку сферу послуг, якими користується турист.

Розрізняють наступні види туризму:

. маршрутно-пізнавальний;

. спортивно-оздоровчий;

. діловий і конгрес-туризм;

. курортний, лікувальний;

. фестивальний;

. мисливський;

. екологічний;

. шоп-туризм;

. релігійний;

. учбовий;

. етнічний і ін.

Існування визначення туризму можна об’єднати в три групи:

визначення, які характеризують туризм як різновид рекреації, систему і форму проведення вільного часу шляхом використання сфери послуг в походах і поїздках, які поєднують активний відпочинок і зміцнення здоров’я людини з підвищенням її культури і освіти.

визначення, які розглядають туризм як одну з форм міграції населення, пов’язують з актом руху, подорожі, подолання простору і виступає в якості інструментарію статистики туризму.

характеризують туризм як складне соціально-економічне явище, розкривають його внутрішній зміст.

В статистиці туризм розглядається як одна з форм міграції населення, котра не пов’язана з зміною місця проживання або роботи. Необхідність диференціації туризму виникла в першій половині 20 ст. і була зумовлена значним збільшенням тур потоків, зростаючим економічним значенням туризму і як наслідок необхідністю статистичного обліку подорожуючих осіб, аналізу показників та характеристик туризму.

В 1993 р. статистична комісія ООН затвердила визначення, відібране ВТО, яке широко використовувалось в міжнародній практиці. Згідно цього визначення туризм охоплює діяльність осіб, котрі подорожують і перебувають в місцях, які знаходяться за межами їх повсякденного середовища протягом періоду, який не перевищує одного року підряд з метою відпочинку, діловими і іншими цілями.

Відповідно з цим визначенням основними характерними рисами туризму є:

1. виїзд за межі повсякденного середовища;

2. тимчасовий характер пересування;

3. мета поїздки.

Отже, виїзд за межі повсякденного середовища – одна з важливих характеристик туризму.

Повсякденне середовище будь-якої особи відноситься до визначеного району навколо їх місця проживання та всіх решти місць, котрі ця особа часто відвідує. Другим показником, який характеризує повсякденне середовище виступає відстань. Місцевість, яка розташована близько до місця проживання будь-якої особи є елементами повсякденного середовища незалежно від частоти її відвідування.

Тимчасовий характер пересування як характеристика туризму дозволяє відрізнити його від інших видів подорожей введена в розвиток концепції повсякденного середовища. Пересування людини в достатньо короткі проміжки часу дозволяє відрізнити туристів і екскурсантів від постійних жителів тієї чи іншої країни. Тривалість перебування в іншій країні обмежена одним роком після чого відвідувач переходить в категорію її постійних жителів і не облікується в статистиці туризму.

Мета поїздки дозволяє чітко визначити види діяльності, які відносяться до туризму. Критерієм для виділення туризму з інших видів подорожей є те, що метою туристичної поїздки не повинно бути здійснення діяльності, яка оплачується з джерела у відвідуваному місці. Мета поїздки відноситься до її мотивації. Туристична мотивація може розглядатися як комплекс поглядів, направлених на задоволення рекреаційних та інших потреб