рекреація і відпочинок;

відвідування знайомих і родичів;

ділові і професійні цілі;

лікування;

релігія та паломництво;

додаткові цілі (туристичні виставки, ярмарки);

В свою чергу з визначенням ВТО розробила своє бачення туризму Міжнародна асоціація наукових експертів в області туризму.

Туризм як соціально-економічна система є сукупністю відносин, зв’язків і явищ, які виникають під час пересування і перебування людей в місцях відмінних від їх постійного місця проживання і не пов’язаних з їх трудовою діяльністю.

Отже, сучасна економічна наука розглядає туризм як системний об’єкт вивчення, що дозволяє з однієї сторони виявити його структуру з різноманіттям внутрішніх зв’язків, а з іншої сторони визначити характер взаємодії з зовнішнім середовищем. В основі системи туризму лежать 2 субсистеми:

суб’єкт туризму – турист, який виступає в ролі споживача туристичних послуг зі всією різноманітністю його потреб і мотивів поведінки;

об’єкт туризму, який складається з 3-х елементів:

туристичного регіону;

туристичного підприємства;

туристичної організації.

Існують 2 підходи до поняття туристичного регіону:

1-й характеризується як географічна територія, яка має визначені межі;

2-й – як географічна територія, яка має певну привабливість для туризму.

Слід враховувати, що не вся територія може відноситись до туристичного регіону. Щоб називатись нею вона повинна відповідати наступним основним вимогам:

мати об’єкти туристичного інтересу;

надавати необхідні для задоволення потреб туристів послуги.

До цих послуг в першу чергу відноситься трансфер до цього регіону і назад, забезпечення умов для проживання, харчування, відпочинку з відповідним рівнем обслуговування.

В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності. Так, якщо в 1950 р. кількість туристів у всьому світі складала 25 млн., а обіг туріндустрії - 2,1 млрд. дол., то в 1995 р., згідно даних Всесвітньої організації туризму, ці показники перевищили 400 млн. і 372,6 млрд. дол. США. До початку 90-х років частка туризму вже склала більше 10% світової торгівлі товарами й послугами, що дозволило йому зайняти третє місце після експорту нафти і автомобілів, а до 2005 р. туризм повинен вийти на перше місце.
Туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах, частково, це:
- невеликі стартові інвестиції;
- зростаючий попит на туристичні послуги;
- високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат.
В деяких зарубіжних країнах туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%. До них відносяться Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія та ін.
Міжнародний туризм сьогодні істотно впливає на розвиток світогосподарських зв'язків, економіку окремих країн.
Розвиток туризму, ріст об'єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць. За оцінками спеціалістів, в даний час в туріндустрії працює більше 100 млн. чоловік, кожне 16-е робоче місце в світі приходиться на туризм, а до 2005 року кожен 8-й працездатний чоловік в світі буде зайнятий в цьому секторі.

До факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:
* ріст суспільного багатства і доходів населення;
* скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;
* розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);
* розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;
* істотні зрушення в структурі духовних цінностей та ін.

Одною з характерних рис сучасного туризму являється його масовість. Масовий характер туризм набув у післявоєнні роки. З предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове Туристичне виробництво. Формується міцна туристична індустрія зі своїми, індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

Список використаних джерел:

1. Гайдук А.Б. Туризм як соціально-економічна категорія// Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.-прикл.пр. - Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. - 1997. - № 319. - С.76-82.

2. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

3. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.

4. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.

5. Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с.

6. Чеботарь Ю. М. Туристический бизнес.- М.: Мир деловой книги, 1997

7. 15. Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник. – Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2003. – 662 с.

8. www.tour.com.ua

9. www.world-tourism.org