Промисел морських ссавців здійснювався на підставі спеціальних Правил, які з метою охорони забороняли добування морських звірів окремих видів або в певних місцях. Наприклад, Правилами, затвердженими Міністерством рибного господарства СРСР 11 червня 1975 р., було заборонено добування дельфінів в Азовсько-Чорноморському басейні. У всіх інших випадках добування морських ссавців здійснювалось лише при наявності дозвільних квитків, які видавалися органами рибоохорони [10, с. 459].

У 1966 р. було встановлено порядок добування морських рослин та водних безхребетних. Згідно затверджених Міністерством рибного господарства СРСР 17 січня 1966 р. Правил промислу морських рослин та водних безхребетних, добування останніх дозволялося як в порядку промислового лову, так і в порядку любительського та спортивного лову, але на спеціально виділених для цього органами рибоохорони ділянках і за спеціальними дозволами ( їм видається промисловий квиток) [10, с. 536].

Безпосередньо на території Української РСР на той час додатково крім союзних законодавчих актів діяли: Правила використання водойм, наданих колгоспам, радгоспам та іншим сільськогосподарським підприємствам, Правила користування береговою смугою рибогоспо-дарських водойм для потреб рибальства, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 23 березня 1959 р. (в редакції постанови Ради Міністрів УРСР від 21 червня 1953 р.), а також Правила любительського та спортивного рибальства у внутрішніх водоймах, затверджені наказом Укррибвод від 9 січня 1984 р. та Правила змагань з риболовного спорту в УРСР, затверджені Федерацією риболовного спорту Держкомспорту УРСР 25 лютого 1987 р. та інші [11].

Вперше поняття "любительського та спортивного рибальства" було запроваджено в 1958 р. у вищезгаданому Положенні про охорону рибних запасів і про регулювання рибальства в водоймах СРСР, так як у попередній постанові Ради Народних Комісарів СРСР 1935 року про такий вид рибальства було відмічено лише одним реченням: "Лов рыбы для личного потребления разрешается всем трудящимся во всех водоемах, за исключением запретных мест, питомников и прудовых рыбных хозяйств, с соблюдением правил, установленных органами регулирования рыболовства" [12].

І тільки у 1982 р. наказом Міністерства рибного господарства СРСР № 139 було затверджено Положення про любительське та спортивне ри-бальство, згідно якого любительський та спортивний лов риби і добування інших водних тварин та рослин для особистого споживання дозволявся всім громадянам безоплатно у всіх водоймах, за винятком заповідників, ставкових та інших культурних рибних господарств, з додержанням встановлених правил рибальства та водокористування та ін…[13, с. 212-227].

Не залишилося й поза увагою законодавчого процесу залучення громадськості до охорони рибних запасів держави. Так, у 1965 р. наказом Головного управління з охорони рибних запасів та регулюванню рибальства затверджено Інструкцію про організацію та діяльність рад (штабів) громадської рибоохорони при басейнових управліннях по охороні та відтворенню рибних запасів і регулюванню рибальства та в підвідомчих їм інспекціях рибоохорони, відповідно якої ради (штаби) громадської рибоохорони створювалися на суспільних засадах з числа найбільш активних громадських інспекторів рибоохорони з метою координації громадськості… [13, с. 151].

14 квітня 1972 р. Головним управлінням з охорони рибних запасів та регулюванню рибальства було засновано Центральну раду громадської рибоохорони, основними завданнями якої були: "широкое привлечение общественности к разработке мероприятий по охране и воспроизводству рыбных запасов; воспитание населения в духе бережного и заботливого отношения к природным рыбным запасам страны; активная пропаганда мероприятий по охране, воспроизводству рыбных запасов и регулированию рыболовства посредством печати, кино, телевидения, использования средств наглядной информации и других форм и т.д." [13, с. 148]. Управлінням було видано ряд наказів щодо організації та діяльності громадської рибоохорони і навіть було створено "Голубий патруль" – об’єднання піонерів та школярів, любителів природи, які допомагали охороняти та множити рибні багатства країни [13, с. 154].

25 червня 1980 р. було прийнято Закон СРСР "Про охорону та використання тваринного світу", який, як зазначено в передмові Збірника документів партії та Уряду А.М. Галеєвим та М.Л. Курок, схвалено радянським народом і сприяє покращанню роботи підприємств, установ та організацій, підвищує їх відповідальність за вирішення задач щодо охорони навколишнього природного середовища [14].

З появою нової самостійної держави України "рибне" законодавство майже повністю обновилося.

Прийнято новий Закон України "Про тваринний світ", запроваджено на всій території України ведення державного кадастру тваринного світу (Постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.1994р. № 772), встановлено Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1192), введено новий Порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів та Тимчасові нормативи плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів (Постанова Кабінету Міністрів України від 5.09.1996 р. № 1073), затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу (Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.1994р. № 41), наказом Мінекобезпеки України та Мінрибгоспу України від 6.06.1995 р. № 53/69 затверджено Інструкцію про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об’єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне використання, а наказом Мінрибгоспу України від 30.10.1995р. № 186 – Інструкцію про порядок контролю за вилученням, обліком, зберіганням, здачею, звітністю, реалізацією риби та інших водних живих ресурсів [15, с. 131-221].

На відміну від попередніх союзних положень та інструкцій щодо регулювання рибальства та охорони рибних