Якщо раніше поняття "рибальство" розкривалося лише в Законі СРСР "Про охорону та використання тваринного світу" як промисловий вилов риби, добування водних безхребетних та морських ссавців, а також любительське та спортивне рибальство (ст. 13), як і в сучасному Законі України "Про тваринний світ", то Тимчасовий порядок ведення рибного господарства… розкриває поняття "промислове рибальство" вже як "вид спеціального використання водних живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі, шляхом їх вилучення (вилову, добування, збирання) із природного середовища з метою задоволення потреб населення і народного господарства". А "водні живі ресурси", згідно цього ж Тимчасового порядку, визначено як сукупність водних організмів, життя яких неможливе без перебування у воді, і до яких належать: прісноводні, морські, анадромні риби на всіх стадіях розвитку; круглороті; водні безхребетні, у тому числі молюски головоногі, черевоногі, двостулкові; ракоподібні, черв’яки, голкошкірі, губки, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, інші водні тварини; водорості, вищі водні рослини; живі об’єкти рибного господарства – водні живі ресурси, які використовуються в процесі ведення рибного господарства і здійснення рибальства і т. д. [15, с. 167].

Таким чином, аналізуючи викладене та з огляду на сучасність, проста людська потреба в добуванні їжі – рибальство, пройшовши крізь віки, перетворилася на громіздку, але ще не остаточно впорядковану систему суспільних відносин у галузі охорони, використання та відтворення такого об’єкту тваринного світу як водні живі ресурси