Реферат на тему:
„Фізкультура і раціональне харчування важливий фактор зміцнення здоров’я і підвищення працездатності людини”
З давніх-давен фізичні вправи використовуються не тіль-ки для розвитку рухових якостей людини, тренування сили, швидкості та витривалості. Фізична культура здо-була визнання як незамінний засіб розширення й розвит-ку функціональних можливостей організму людей різно-го віку, профілактики й лікування захворювань, досяг-нення довголіття.
Фізичні вправи впливають не тільки на той чи інший орган, а й на весь організм у цілому через основний пус-ковий механізм — нервову систему. Ось чому навіть при невеликих фізичних навантаженнях (ходіння, присідання тощо) ми одразу ж об'єктивно відмічаємо зміни функцій майже всіх органів та систем організму. Так, поглиблю-ється й прискорюється дихання, прискорюється пульс, змінюється артеріальний тиск, активізується функція шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.
Під час виконання фізичних вправ внаслідок поглиб-лення дихання збільшується життєва ємкість легенів, і організм засвоює більше кисню. А це важливо при за-хворюваннях легенів і серця.
Професор А. Н. Крестовников підрахував, що у бігу-нів процент засвоєння організмом кисню при невеликому прискоренні дихання збільшується майже вдвічі. Це по-ліпшує харчування тканин киснем, до того ж на саму ро-боту дихального апарата його витрачається менше.
У діяльності серцево-судинної системи відмічається така реакція на фізичні вправи: трохи прискорюється пульс (на 40—50% від вихідного) і збільшується різни-ця між максимальним (систолічним) і мінімальним (діа-столічним) артеріальним тиском. Як зазначають ряд уче-них, таке збільшення амплітуди артеріального тиску свідчить про збільшення ударного об'єму серця (кіль-кість крові, яку серце викидає за одне скорочення). От-же, збільшується й хвилинний об'єм крові (кількість кро-ві, яка надходить у судини за 1 хвилину)-. Органи й тканини одержують за одиницю часу більшу кількість збагаченої киснем крові, що поліпшує їх харчування.
Ось чому в лікуванні хворих із серцево-судинною па-тологією широко застосовують лікувальну фізкультуру.
Під впливом систематичних занять фізичними впра-вами виникають помітні зміни і в обміні речовин. Підви-щується здатність організму розщеплювати і синтезувати глікоген, активізується функція ферментативних систем, пoліпшується функція залоз внутрішньої секреції. У лю-дини поліпшується апетит. Усі функції шлунково-кишко-вого тракту, як-то: моторна, секреторна та хімічна — нормалізуються. При хронічних гастритах і колітах під впливом тривалого застосування лікувальної фізкульту-ри нормалізується кислотність: знижена — підвищуєть-ся, а висока, навпаки, знижується, що великою мірою залежить від методики лікувальної фізкультури.
Жовчовидільна функція печінки та сечовидільна ни-рок під впливом фізичних вправ активізується. Нині роз-роблені спеціальні комплекси фізичних вправ, які допо-магають поліпшити функції згаданих органів.
Як бачимо, систематичні заняття фізичною культу-рою благотворно впливають на організм як здорової, так і хворої людини.
Експерти Всесвітньої організації здорово охорони рахують, що стан здоров'я визначають:
індивідуальний спосіб життя – на 50%
спадковість 20%
вплив навколишнього середовища а 20%
праця медиків – всього на 10%
20 століття внесло корінні зміни, як в спосіб життя, так і в структуру харчуванню людей. В цілому різко знизились енерговитрати і в більшості економічно-розвинутих країн в теперішній час вони досягли критичного рівня. Людині немає потреби в повсякденних умовах займатися тяжкою фізичною працею і втрачати багато енергії. Харчові продукти, в першу чергу м'ясо і тваринні жири, при правильному харчуванні повинні відійти на другий план, тому що в подібному випадку починає бути дефіцит в других крайньою необхідних для організму біологічно-активних речовин, які знаходяться в більшій мірі в продуктах рослинного походження.
Як показують статистичні і клінічні дослідження, якщо по білках, вуглеводах і жирах раціон людини вкладається в норму то по кількості життєво важливих елементів (макро і мікроелементів), вітамінів і других фізіологічно-активних речовин, які знаходяться в рослинах. Ось чому мікроелементи і гіповітаміни сьогодні стали супутниками багатьох людей.
Крім того, солодке, яким торгували в давнину на базарах Азії - Індії, Персії. Єгипті, а також в Арсенії, Грузії – представляли собою не що інше, як цукрову тростину, різноманітні пальми.
Більше того в Індії і в теперішній час виробляється пар – тростяний сік без очищення.
Тут релігія забороняє використання очищеного, рафінованого цукру.
Рафіновані рослинні харчові масла приводять до того, що знецінюються продукти з точки зору складання біологічно – активних речовин.
Цінність харчових продуктів втрачається при неправильній переробці і консервуванні.
В процесі кулінарної обробки втрачається в середньому 10% енергетичної цінності продуктів, до 60% вітаміну С, 20-30% вітамінів групи В, до 49% вітаміну А, втрата кальцію досягає 15%, заліза 20%.
Величина використаної енергії для більшості людей становить 2400 ккал в добу, потреба в вітаміні А становить 66%, вітаміні В2 – 75%, аскорбінової кислоти 50%, кальцію 60-70%.
Існує ще одне важливе джерело “забруднення” харчових продуктів – добавка до них багатьох синтетичних хімічних сполук, позитивна дія котрих до кінця не вивчена добре.
Професор Б.Рубенчик в книзі “харчування, канцерогени і рак” пише: “серед добавок, які покращують якість і зберігання продуктів, які покращують якість і зберігання продуктів, канцерогенна активність виявлена у деяких барвників, ароматичних і смакових речовинах і антибіотиках.
Канцерогени можуть знаходитися в продуктах харчування при різних способах технологічної обробки – копчення, висушування.
Розвиток сільського господарства і обробка земель привела до тог, що число мінералів повністю зникли з землі.
Концентрація мінеральних елементів, особливо заліза в фруктах знизилась на 57%, магнія – на 35%, кальцію в зелених рослинах на 46,4%, капуста втратила 85% кальцію, пшениця 46%.
Дефіцит наприклад кальцію в добовому раціоні населення Європейських країн становить 10-30% від рекомендованої норми.
В цілому для структури харчування економічно розвинутих держав характерні не тільки потреби енергії, але і потреби тваринних жирів і дефіцит полі ненасичених жирних кислот,