Вербальний - зв'язаний з мовною діяльністю.

Тривалість апаратурного впливу, як правило, не перевищує 30 хвилин. Більшість спортсменів при проведенні сеансів електроанальгезії відчувають спокій, тепло в кінцівках, полегшення, зникнення переживань та нав'язливих думок. Лише деякі скаржаться на неприємні відчуття; якщо скарги повторюються, процедуру краще не проводити.

Слід зазначити, що сумісне використання апаратурних та вербальних засобів відновлення не тільки більш ефективне, але і здатне поколихати і навіть розрушити невіру в силу словесних методів.

Електромасаж передбачає використання міостимуляції слабким струмом (до 650 мікроампер) різних м'язових груп. Міостимуляції підлягають найбільш обширі та великі групи м'язів: живота, спини, стегон. Як правило, конструкцією приладу забезпечується почергове (за колом) підключення м'язових груп. Послідовність подачі сигналів сприяє тому, що спортсмен відчуває ніби колові рухи імпульсів по тілу у вигляді легкого подиху теплого вітру.

Електропунктура поєднана з виявом та наступною стимуляцією слабким постійним струмом електрично активних ділянок шкірного покриття. Виявлення місць полегшується особливими атласами та приладами, які вимірюють опір шкіри на цих ділянках. Вплив на електрично активні ділянки шкіри сприяє ліквідації дисбалансу збудження та гальмування в центральній та вегетативній нервовій системі.

2 Регуляція психічних станів

При всій багатогранності динаміки психічних станів у спортивній діяльності специфіка предмета психогігієни спорту дозволяє визначити три основних типи ситуацій, в яких використовується психорегуляція: корекція динаміки втоми, зняття надмірної психічної напруги, подолання стану фрустрації.

Психологи спорту розробили широкий спектр методик та засобів успішного вирішення питань психогігієни в названих вище типових ситуаціях, які включають як втручання ззовні (гетерорегуляцію), так і саморегуляцію. Вирішення завдань психорегуляції ускладнюється, як правило, наявністю особливих фаз у динаміці цих станів. Наприклад, наростання втоми проходить фази апатії, підвищеної збудливості та функціональних розладів (аж до захворювань).

Апатія - це психічний стан, який характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, поверховістю почуттів, послабленням мотивів.

Корекція динаміки втоми в найзагальнішому вигляді зводиться до призначення щадячого режиму навантажень, оскільки наростання втоми супроводжується підвищеною чутливістю, хворобливим сприйманням впливів, які раніше сприймались як нормальні або мало значимі. В якості додаткових заходів психогігієни втоми можуть бути використані: зміна діяльності, суворе дотримання режиму навантажень та відпочинку, навіювання та самонавіювання сну та сноподібних станів, навчання спортсменів раціональних прийомів відпочинку при короткотривалих паузах, які передбачені реґламентом змагань, а також електроанальгезія, електро-наркоз, спеціальні аудіо- та відеозаписи картин природи.

Зняття надмірної психічної напруги поєднується із стратегією десенсибілізації, тобто пониження чутливості до факторів, які викликали неадекватну психічну напругу, а також з усуненням об'єктивних причин стресового стану. До числа явних проявів надмірної психічної напруги відноситься "передстартова лихоманка". Вона може бути викликана непосильністю завдання, яке поставлене перед спортсменом або командою, переоцінкою власних сил та можливостей, своєрідним "зараженням" нервовістю іншого спортсмена або команди тощо.

Існує дві принципово різні ситуації, в яких потрібно зняття надмірної психічної напруги: ситуація перед стартом та ситуація виникнення надмірного хвилювання під час змагання. У першому випадку спортсмен може розраховувати на допомогу ззовні, а у другому частіше за все він повинен покладатись на власні можливості.

Засоби, які використовуються для зняття передстартової надмірної психічної напруги, носять передусім заспокійливий характер. Найбільшу ефективність має поєднання гіпносугестивних впливів та електроанальгезії, яка найчастіше відіграє роль відволікаючого фактору. Крайня байдужість, "передстартова апатія" після надмірного збудження бувають рідко, хоча і не виключені повністю.

При виникненні надмірної психічної напруги в процесі змагання основне місце відводиться засобам саморегуляції; ефект саморегуляції залежить від володіння арсеналом її прийомів, які адаптовані до умов змагань у конкретному виді спорту.

Подолання стану фрустрації - психічного стану, який викликаний раптовим виникненням перешкод на шляху до наміченої цілі, переживанням невдачі. Нездоланна відмінність між бажаним та реально досягнутим є передумовою для виникнення стійких негативних емоцій, а в поєднанні зі втомою та стресом стає значною небезпекою для психічного здоров'я спортсмена (не кажучи вже про результат змагання).

Стратегія подолання фрустрації характеризується швидким переходом від стану спокійного раціонального аналізу до енергійних дій для досягнення цілі. Успішному вирішенню ситуації сприяє усунення надмірної реакції на невдачі та навіювання впевненості у своїх силах. Для цих цілей використовуються самонавіювання та самопереконання.

Особливе місце в саморегуляції психічних станів спортсмена займають засоби саморегуляції. Саморегуляція передбачає вплив людини на самого себе за допомогою слів, уявлень подумки та їх поєднання. Розрізняють самопереконання та самонавіювання. Самопереконання - це вплив на самого себе за допомогою логічно обгрунтованих доведень, на основі пізнання законів природи та суспільства. Самонавіювання - це спосіб впливу, який засновано на вірі, на довірі до джерела, коли істина приймається у готовому вигляді, без доказів, проте від цього вона не стає менш значною, ніж істина, яка пізнана.

За допомогою засобів саморегуляції можна управляти процесами, які у звичайних умовах регуляції не піддаються. Як приклад наведемо загальновідомі досягнення йогів з регуляції обміну речовин, роботи серця, температури тіла. В культурі та науці народів світу накопичено багато відомостей про саморегуляцію.

У спорті досить часто використовуються чотири різновиди психічної саморегуляції: аутогенне тренування, психорегулююче тренування, психом'язове тренування та ідеомоторне тренування.

Аутогенне тренування (АТ) складається з двох ступенів: нижчої та вищої. Перша орієнтована на зняття психічної напруги, заспокоєння, друга передбачає перехід людини в особливий стан - надії, довіри, віри в безмежні можливості організму з подолання захворювань та різних недоліків характеру, з формування бажаних психічних якостей. При цьому людина не уявляє, яким шляхом може бути досягнуто бажане, повністю покладаючись на можливості свого організму. Ступінь оволодіння даним