Реферат з туризму

Історія туризму

Зародження елементів подорожей

Як свідчать дослідження археологів і істориків, вже у глибокій старовині первісній людині була властива регулярна кочівля. Постійні пошуки їжі примушували людину здійснювати тривалі переходи, добре орієнтуватися на місцевості. При цьому людина слідувала певними шляхами, нерідко використовуючи стежки, пророблені дикими стадними тваринами. Це обумовлено полюванням на них.

Майже у всіх первісних племен і народностей був широко поширений звичай взаємних відвідин різних груп, що належать до одного або різним племенам. Такі візити - звичайне явище у тих же австралійців. Ескімоси при всіх труднощах повідомлення в арктичних умовах постійно здійснювали дуже далекі подорожі, щоб відвідати своїх друзів. Ці взаємні подорожі і пригощання зіграли величезну роль в розвитку культури в первісні часи, будучи шляхами і засобами культурного обміну. Візити нерідко приурочувалися на той час, коли у даної групи була удосталь пищить: до сезону дозрівання плодів, до часу улову риби, збору урожаю і т.д.

Подорожі в стародавньому світі

Якщо людина в первісному суспільстві мала лише деякі землевласницькі уявлення про навколишню місцевість, то стародавні народи, що вступили в зовсім економічному розвитку в епоху рабовласницького суспільства, вже робили спроби систематизації географічних знань про відому їм части Землі і пояснення тих, що відбуваються в природі. Про це можна судити за відомостями, що дійшли до нас, про мандри, подорожі, походи.

Єгипетський папірус свідчить про те, що стародавніми єгиптянами здійснювалися далекі подорожі. Наприклад, в царювання фараона Асса, в епоху, віддалену від нас більш ніж на 60 сторіч, єгипетський воєначальник Урдуду зробив плавання в далеку країну Пунт. Інший єгипетський мандрівник Киркуф, відправившись в південні країни, досяг «Країни щасливих», яка знаходилася далі Пунта, звідки вивіз карлика, вид якого «вселив радість і любов в серці фараона».

Китайці з доісторичних часів почали складати карти. Ще до нашої ери в Китаї існувало особливе бюро po виробництву картографічних зйомок. Більш того, у стародавніх китайців була географічна література, зокрема книга річок, книга про моря і гори, книга по географію Китая - «Юкінг».

Розквіт економіки і культури періоду Римської імперії знайшов віддзеркалення в розвитку і зовнішніх політичних, економічних і культурних зв'язків. До цього часу можна віднести почало туризму з метою лікування різних хвороб. Лікарі рекомендували пацієнтам змінити клімат, виїхати в село або в гори, в соснові ліси або на води.

Подорожі в Римській імперії були безпечні і якоюсь мірою зручні. Подорожній покидав Гадріанськую стіну на півночі Італії і подорожував 8 тис. км. по Ефіопії по хорошим дорогам. За допомогою перекладних коней можна було подолати великі відстані за короткі проміжки часу.

Ще в I в. до н.е. В Римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися на відстані одного дня їзди на коні. Заїжджі двори розташовувалися в містах і на головних дорогах, po яким проїздили кур'єри і державні службовці з Риму аж до Малої Азії і Галіциі.

Вже у стародавніх римлян була певна класифікація готельного господарства. Існували два типу «притулків» в провінції і в самому Римі: один з них призначався тільки для патриціїв (mansyonas), інший - для плебеїв(stabulyaryy). Під час поїздок римляни користувалися спеціальними картами - путівниками.

Римський готель був житловими приміщеннями для мандрівників, стайні, колодязя, лавки з провізією. Готель був побудований з каменя і мела. Деякі готелі обслуговували тільки офіційних осіб по спеціальним дипломам, які ті брали з собою під час подорожі. Ця традиція збереглася дотепер: існують спеціальні приміщення для особливо важливих персон в деяких аеропортах, портах, на вокзалу.

Походи і подорожі середньовіччя

Знаменитим мандрівником середньовіччя був венеціанський купець Мазко Порожнисто, який не тільки зробив подорож з Європи в Золоту Орду, але і прослужив при дворі великого хана майже 25 років.

Велике враження на Мазко Порожнисто провела система шляхів сполучення, встановлена po всій монгольській імперії, і особливо в Китаї, де Хубилай-ханом вона була доведена практично до досконалості.

Від Ханбалика у всі головні провінції Китаю йшли великі дороги, обсаджені деревами. На відстані від 175 до 210 км. одне від іншого в населених і до 28 км. в пустинних місцевостях були побудований великі будівлі-станції, добре обладнані і забезпечені запасами всякого роду провізії, так звані ями. Мазко Порожнисто, на службі хана що об'їздив весь Китай вздовж і поперек, повідомляє, що ці «ями» були так добре обставлені, що «навіть король, якби йому довелося тут зупинитися, залишився б задоволений». У кожній кімнаті були шовкові ліжка, чиста шовкова білизна і все необхідне приладдя, яке могло знадобитися мандрівнику.

При кожній ямі були стайні на 200-400 коней. Іноді в пустелях замість них містилися верблюди. У кожному такому станційному будинку-ямі був доглядач, що стежив за тим, щоб коні і ямщики були завжди напоготові.

Між великими поштовими станціями на відстані трьох миль одна від одної були розташовані підстанції для гінців-пішоходів, які не могли швидко бігти більше 21 км. Для найшвидшої пошти на цих підстанціях тримали і перекладних коней. В цьому випадку були не тільки коні, але і гінці. Наближаючись, перший гонець дзвонив в дзвоник, підвішеній до поясу, даючи знати про своє прибуття другому гінцю, який брав пошту, схоплювався на приготованого для нього коня і мчався далі.

Поло повернувся в 1295г. до Венеції, взяв участь у війні з Генуєю, був полонений і, сидячи в темниці, продиктував розповіді про свої подорожі товаришу