Основні принципи стратегічного планування:

Принцип необхідності – повсюдне та обов’язкове використання плану у виконанні будь-якого виду трудової діяльності.

Єдність планування – плані всіх єлементів системної організації (підрозділів чи окремих господарських одиниць) варто розглядати в тісній взаємозалежності: зміна одних планів (планових показників) спричиняє зміну інших.

Безперервність планування. Пов’язана з необхідністю обліку в планах організації постійних змін у зовнішньому середовищі й одночасної розробки сукупності взаємопов’язанних довгострокових, середньострокових, річних та оперативних (на півріччя, квартал, місяць, декаду) планів. Коригування планів повинно: а) виходити зтого, що пріорітети і цінності організаціі можуть змінюватися в залежності від привалювання сприятливих внутрішніх можливостей чи наростання різноманітних зовнішніх загроз, і це обумовлює нагальну потребу збільшення чи зменшення запланованих показників; б) здійснюватися оперативніше стосовно моменту появи відповідних непередбаченних змін у зовнішньому чи внутрішньому середовищі організації. Ця принципова вимога випливає з необхідності уникаті награмадження маси непередбаченних обставин і відповідних проблем, які з часом можуть стати нерозв’язними для організації.

Гнучкість планування – здатність підприємства передбачати альтернативні варіанти планів, що враховують різні сценарії розвитку факторів, які визначають ключові параметри зовнішнього і внутрішнього середовища. Висока якість планової роботи припускає, таким чином, складання поряд з основним варіантом плану двох інших: песимістичного та оптимістичного. Наявність заздалегідь підготовленних сценаріїв і варіантів планів свідчить про професіоналізм менеджерів організації, про їх мобільність і здатність до виживання навіть у несприятливих зовнішніх умовах.

Принцип участі, що припускає залучення широкого кола працівників підприємства до процесу планування.

Принцип точності – відповідність планів внутрішнім і зовнішнім факторам функціонування підприємства.

Суть планування виявляється в конкретизації цілей розвитку всій підприємства і кожного підрозділу (служби) окремо на встановлений період часу; визначенні маркетингових завдань, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації; виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.

Таким чином, призначення планування як функції управління полягає в прагненні завчасно врахувати по можливості всі внутрішні і зовнішні чинники, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств готельний-ресторанного комплексу. Воно передбачає розробку комплексу заходів, що визначають послідовність досягнення конкретної мети з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожною службою і всім підприємством вцелом. Тому планування покликане забезпечити взаїмоувязку між окремими структурними підрозділами готельного підприємства, що включають весь технологічний ланцюжок: дослідження і розробку, виробництво і надання послуг. Ця діяльність спирається на виявлення і прогнозування споживчого попиту, аналіз і оцінку наявних ресурсів і перспектив розвитку. Звідси витікає необхідність ув'язки планування з маркетингом і контролем з метою постійного коректування показників якості обслуговування і асортименту послуг услід за змінами попиту на ринку.

Потреба в плануванні в сучасних санаторно-курортних закладів витікає з великої кількості конкурентних підприємств що все збільшується в період ринкової економіки, різноманітності можливих форм управління підприємством (незалежне підприємство, ланцюги підприємств, франчайзінговий договір, контракт на управління), наявність численних структурних підрозділів в рамках підприємства, тісних міжфірмових зв'язків з постачальниками різних товарів (продукти, устаткування і інш.), фірмами-агентами, включеними в процес обслуговування клієнтів, а також з вимог науково-технічного прогресу - швидко враховувати і освоювати новітні досягнення науки і техніки. У цьому ж напрямі діє і такий чинник, як прагнення готельного підприємства підпорядкувати собі ринок, підсилити свою дію на формування споживчого ринкового попиту.

Розвиток планування безпосередньо пов'язаний з посиленням тенденції до централізації в управлінні підприємством індустрії гостинності і покликаний пов'язати діяльність всіх підрозділів (служб), підпорядкувавши її єдиній стратегії розвитку.

Стратегічне планування полягає в основному у визначенні головних цілей діяльності готельний-ресторанного підприємства і орієнтовано на визначення намічаних кінцевих результатів з урахуванням засобів і способів досягнення поставленої мети і забезпечення необхідними ресурсами.

При цьому розробляються також нові можливості підприємства, наприклад, відкриття додаткових пунктів живлення: барів, ресторанів і інш. шляхом переобладнання простоюючих площ, придбання устаткування, зміна профілю підприємства або радикальна зміна технології.

Стратегічне планування охоплює період в 10-15 років, має віддалені наслідки, впливає на функціонування всієї системи управління і грунтується на величезних ресурсах.

Поточне планування полягає у визначенні проміжних цілей на шляху досягнення стратегічної мети і завдань. При цьому детально розробляються засоби і способи рішення задач, використання ресурсів, впровадження нової технології.

Стратегічне планування ставить за мету дати комплексне наукове обгрунтування проблем, з якими може зіткнутися підприємство в майбутньому періоді, і на цій основі розробити показники розвитку підприємства на плановий період. Такий метод найбільш застосовний для індустрії гостинності.

У основу при розробці плану кладеться:

- аналіз перспектив розвитку готельного підприємства, завданням якого є з'ясування тенденції і чинників, що впливають на розвиток відповідних тенденцій;

- аналіз позицій в конкурентній боротьбі, завдання якого полягає у визначенні того, наскільки конкурентоздатні послуги, що надаються підприємством і що підприємство (готель, ресторан) може зробити для підвищення результатів роботи в конкретних напрямах, якщо буде слід оптимальним стратегіям у всіх видах діяльності;

- вибір стратегії на основі аналізу перспектив підприємства в різних види діяльності і визначення пріоритетів по конкретних видах діяльності з погляду її ефективності і забезпеченості ресурсами;

- аналіз напрямів диверсифікації видів діяльності, пошук нового ефективнішого вигляду діяльності і визначення очікуваних результатів.

При виборі стратегії необхідно мати на увазі, що нові стратегії як в традиційних галузях, так і в нових