Реферат на тему

Проблеми використання біотичних рекреаційних ресурсів у туристичній галузі України

Туристсько-рекреаційний комплекс України, як свідчать дані останніх років щодо динаміки туристичних потоків, надходжень від туризму, поліпшення туристської інфраструктури тощо, має позитивні тенденції розвитку. Зростання туристського попиту потребує детальної інформації про складові туристичного потенціалу держави як від науковців, так і організаторів туризму. Останнім часом з’явилося багато публікацій (різного ґатунку), де увага акцентується на кількості та якості історико-культурних, бальнеологічних, кліматичних ресурсів, в той час як деякі високоатрактивні рекреаційні ресурси, на зразок ландшафтних, прісноводних або біотичних, залишаються поза увагою дослідників. Отже, маловивченість і невизначеність складу біотичних ресурсів можна окреслити як першу проблему їх використання.

Біота — історично сформована сукупність представників флори та фауни, об’єднаних спільною областю поширення. Звідси рекреаційні біотичні ресурси — це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо). В якості таких ресурсів можна зазначити:

рекреаційні ліси;

складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники; ботанічні та зоологічні пам’ятки природи; ботанічні сади та зоопарки);

фауну мисливських господарств.

Ліс є не просто складовою біосфери, а «найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупуванням» [2, С.273], яке впливає на кліматичний та гідрологічний режим місцевості, продукування кисню, процес ґрунтоутворення та захист ґрунтів від ерозії, поширення представників флори та фауни тощо. Рекреаційні ліси як компонент природних рекреаційних ресурсів — це лише незначна (за площею) складова лісових екосистем, що забезпечує потреби населення у лікуванні, відпочинку та туризмі. Для означення ареалу їх поширення за основу береться як головна саме рекреаційна функція. Здійснення рекреаційної функції вимагає певного облаштування лісу: створення відповідної дорожньої та стежкової мережі, наявність малих архітектурних форм та спеціально обладнаних майданчиків. Американські фахівці прорахували, що ефективність рекреаційного використання лісу становить 49 доларів прибутку на  вкладений. Вищі прибутки можливі лише в нафтобізнесі та деяких високотехнологічних галузях господарства.

Важливою проблемою є правове регулювання використання біотичних рекреаційних ресурсів, визначення їх статусу. Рекреаційна діяльність в лісах може бути різноманітною за змістом, рівнем організації, тривалістю тощо. Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів (див. табл.1). Головною якісною ознакою рекреаційних лісів є переважання індивідуального відпочинку та максимальний комфорт.

Таблиця .

Форми організації відпочинку в лісі [ на основі ].

Рекреаційне використання лісів | Види рекреації | Рівень організації | Матеріально-технічна база організації відпочинку

постійне, довготривале | лікування, оздоровлення, відпочинок | організована | санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку, дитячі табори

постійна, короткотермінова | відпочинок | організована | рекреаційні зони та пункти

сезонна | відпочинок | організована | турбази, мотелі

сезонна | туризм | організована | наметові містечка

тимчасова, короткотривала | пікнік, прогулянка, любительські промисли | неорганізована | лісові масиви

До, власне, рекреаційних лісів належать зелені зони міст та приміських територій (головно сквери, сади, парки, лісопарки, дендропарки), ліси лікувально-оздоровчих закладів (т.з. курортні ліси). Рекреаційні функції також здійснюють спеціальні зони природоохоронних об’єктів, ліси вздовж туристських маршрутів, автомобільних шляхів, водоохоронні, ґрунтозахисні, експлуатаційні ліси державного лісфонду тощо.

Лісовий кодекс вважає зеленою зоною лише територію навколо міст. Саме цим можна пояснити, що площа рекреаційних лісів у більшості джерел оцінюється в ,1 млн. га., ], за іншими — перевищує 10 млн. га. На території України передбачено створення 256 зелених зон [1], з них на Поліссі — 30,4% від площі рекреаційних лісів зеленої зони), у лісостепу — 145 (54,2%), степу — 62,7%), Карпатах — 28,7%). У розрізі областей трійка лідерів така: Харківська — площа лісів 157,3 тис. га; АР Крим — 165,2 тис. га, Луганська — 155,8 тис. га.].

Важливою проблемою використання біотичних ресурсів є визначення їх цінності. Рекреаційна цінність виходить з лісистості, породного складу та бонітету деревостану; естетичності та частоти зміни пейзажів, ландшафтів; заболоченості території; наявності грибних та ягідних місць, водойм; доступності з точки зору рекреантів та рекреаційного господарства; географії нозоареалів та інших медико-географічних особливостей території.

Мацола В.І. об’єднує коефіцієнт горизонтального та вертикального поділу території, її лісистість, віковий та породний склад лісів поняттям естетичної цінності. Найбільшу естетичну цінність при цьому мають перестиглі-достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих погорбованих територіях з лісистістю в межах 25–50% (див. таб.2).

Від видового стану та вікової структури лісів залежить їх вплив на процес лікування (оздоровлення) та ефективність виконання санітарно-гігієнічної функції. Лікувально-оздоровча функція значною мірою залежить від фітонцидності лісу, тобто його здатності здійснювати бактерицидну, фунгіцидну та протистоцидну дію. Ступінь фітонцидності досягає максимуму у весняно-літній період (цвітіння та активний ріст рослин) і знижується до осені та залежить від породи (див. табл.3).

Таблиця .

Оцінка естетичної цінності території [за Мацолою В.І.].

Показники | Бали

3 | 2 | 1

Горизонтальний поділ території, км/км2 | 1–2 | 0,5–1; 2–3 | менше 0,5;

більше 

Вертикальний поділ рельєфу, м

а) для гірських територій   |

понад   |

100–200  |

менше 

б) для горбогірних територій | понад  | 10–50 | менше 

в) для рівнинних територій | понад  | 5–10 | менше 

Лісистість, % | 25–50 | менше 

більше  | відсутні

Породний склад | змішані широколистя-но-хвойні | соснові,

широколистяні | інші — хвойні

та дрібнолистяні

Віковий склад | перестиглі,

стиглі,

достигаючі | середньо-вікові | молодняк

Важливим проявом фітонцидів є їх стерилізуюча дія на мікрофлору повітря. В  м3 міського повітря «живе» 30–40 тис. бактерій та інших мікроорганізмів, а в лісовому від 30 до . Фітонциди сосни звичайної, дуба червоного, ялиці білої, модрини європейської, крушини ламкої вбивають збудників туберкульозу, кишкової палички; ялиці — коклюшну паличку, збудників дизентерії та черевного тифу; берези і тополі — зменшують кількість мікробів золотистого стафілококу.

Таблиця .

Фітонцидність окремих порід дерев та кущів [за Генсіруком С.А.]

Ступінь фітонцидності | Порода

1найвищий) | дуб черешчатий, клен гостролистий, ялівець вірґінський

2 | береза, сосна звичайна, ялина, ліщина, черемха, смерека, акація біла, чорниця

3 | модрина, ясен, липа, вільха, горобина, акація жовта, бузок звичайний

4 | в’яз, бересклет

5найменший) | бузина, крушина

Іонізація повітря — одна з причин сприятливого впливу лісів на організм людини, зокрема на нервову систему (безсоння, перевтома тощо). Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі. Значним чином саме цим зумовлений територіальний розподіл відповідних курортів в Українських Карпатах, лісостеповій зоні та на Поліссі. Найбільший іонізуючий ефект властивий сосні звичайній, ялині звичайній та дубу.

Щодо пейзажного різноманіття, то найвищий вплив на емоційний стан мають лісові ландшафти Українських Карпат та Кримських гір (включно з Південним берегом Криму), окремі ділянки Волино-Подільської височини (Товтри, Медобори, Кременецькі гори), окремі регіони Донецького кряжу (так звана Українська Швейцарія в районі Слов’яногірська), Словечансько-Овруцький кряж на Житомирщині