В якості рекреаційного ресурсу виступають заповідно-мисливські угіддя, особливо у світлі зростання популярності мисливських та фіш-турів. Площа мисливських угідь лісомисливських господарств Держкомлісгоспу становить 1,1 млн. га. Крім того, значні площі мисливських угідь є у віданні Українського товариства мисливців та рибалок, Товариства військових мисливців та рибалок тощо. Зокрема поблизу Києва функціонує два заповідних лісомисливських господарства: Дніпровсько-Тетерівське (Вишгородський та Поліський райони) і Заліське (Броварський район Київської та Козелецький Чернігівської областей). У Карпатах функціонує чотири державні лісомисливські господарства: «Майдан» у Львівській, «Осмолода» та «Карпати» в Закарпатській і «Буковинське» в Чернівецькій областях. Щільність мисливських видів у –5 разів вища ніж на сусідніх територіях [5, С.64].

В цілому мисливська фауна України є досить різноманітною. Найпоширенішими серед мисливських видів ссавців є: бобер; бабак; заєць сірий; білка звичайна; тхір світлий; лисиця звичайна; вовк; козуля; кабан та ін.

Значну частину мисливської фауни становлять птахи: понад 50 видів. У великій кількості ще зустрічаються крижень, чирок-тріскунок, чирок-свистунок, чернь червоноголова, шилохвіст, курочка водяна, бекас, куріпка сіра, гуси, кулики та ін.

Через неконтрольований відстріл ареали основних видів тварин значно скоротилися. Здобування мисливських тварин зменшилося за останні 30 років утричі [3]. Зокрема таких цінних, як олень благородний, косуля європейська, лось благородний, ведмідь, куниці лісова та кам’яна. Деякі з видів занесено до Червоної книги і полювання на них заборонено (борсук, видра річкова, норка європейська, тхір степовий, рись, горностай, глухар, тетерук, рябчик, дрохва, кроншнеп великий, огар тощо). Поряд з тим проводиться успішна акліматизація єнотовидної собаки, ондатри, білки-телеутки, дикого кроля, зубра, оленя плямистого, косулі сибірської, кабана середньоазіатського тощо, яких можна віднести до перспективних мисливських видів [6]. Звірогосподарства розводять норку американську, песця, сріблясто-чорну лисицю, нутрію.

У внутрішніх та прибережних водах України нараховується близько 270 видів риби. Знову ж таки, значною проблемою залишається різке скорочення продуктивності українських водойм: за останні 20 років вилов риби скоротився у ,5 рази].

Таким чином, серед біотичних рекреаційних ресурсів найбільше навантаження припадає на зелені зони міст, дендропарки, ботанічні та зоологічні сади, в той час, як унікальні об’єкти українських заказників та пам’яток природи, які можуть бути основою пізнавально-наукової рекреації та екскурсійної справи, залишаються осторонь поза увагою організаторів туризму в Україні.

На жаль, взаємодія природи та людини здійснюється за принципом негативного зворотного зв’язку, що призводить до деградації лісових насаджень. Підвищення стійкості та ефективності охорони, збереження і раціональне використання біотичних рекреаційних ресурсів неможливі без проведення відповідних лісівничих господарських, організаційно-технічних та профілактично-запобіжних заходів. Розрахунок рекреаційної ємності біотичних рекреаційних ресурсів — це ще одна важлива проблема їх раціонального використання. У цьому контексті необхідно віддавати перевагу контрольованій рекреації, любительським видам промислу та посилити охорону рідкісних, ендемічних, реліктових видів флори та фауни.

Літератури:

Генсирук С.А., Нижник М.С. Рекреационное использование лесов — К.: Урожай, 1987.

Географічна енциклопедія України: В х т./ Редкол.: … О.М.Мариничвідпов. ред.) та ін. — К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. — Т.1: А — Ж.; 1990. — Т.2: З — О.; . — Т.3: П — Я.

Гродзинський Д.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. — К.: Академперіодика, 2001.

Дубін В.Г. Регіональні проблеми збереження рідкісних видів біоти у лісах України // УГЖ. — 2002. — № . — с.20–27.

Євдокименко В. Регіональна політика розвитку туризму. — Чернівці: Прут, 1996.

Коротун І.М., Коротун Л.Н., Коротун С.І. Природні ресурси України. — Рівне, 2000.

Леоненко В.Б., Стеценко М.П., Возний Ю.М. Атлас об’єктів природно-заповідного фонду України. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.

Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. — Львів, 1997.

Нижник М.С. Лес и отдых. — К.: Наукова думка, 1989.

Cады, парки и заповедники Украинской ССР. — К.: Будівельник, 1985.

Глобалізація (франц. global — загальний, від лат. — globus — куля) — но-вий етап світового розвитку, якому притаманне різке приско-рення темпів інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — міжнародні компанії, національні трести й кон-церни, які, як правило, виникли в індустріально розвинутих країнах і мають закордонні активи (дочірні компанії, філії, підприємства, представництва тощо у двох і більше країнах). ТНК контролюють численні галузі матеріального і нематеріального вироб-ництва світового господарства. Наприкінці 1990-х років питома вага ТНК у промисло-вому виробництві досягала 35–40%, у торгівлі — більше 50%, вони володіли 80% патен-тів на нову техніку і технології [3]. Новим явищем у світовому господарстві стала поява і швидке зростання ТНК, які виникли та сформувалися в нових індустріальних країнах першої й другої хвилі: Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, Бразилія, Мексика та ін.

Одним з останніх яскравих прикладів гомогенізації світового ринку є повсюдне захоп-лен-ня творами Джоани Ролінг про пригоди юного чаклуна Гаррі Поттера, які стали світовим бестселером, що не знає державних кордонів і перекладений та виданий більш ніж у ти країнах світу мільйонними тиражами.

Готельна мережа (ланцюг) — група готелів, розмі-щених у декількох країнах, із загальним керів-ництвом, єдиною концепцією просування ту--ри-стичного продукту і спільним торговим знаком (маркою).

Спосіб ведення бізнесу, при якому одна сторона продає другій незалежній стороні право на користування своїм фірмовим знаком.

Потужними готельними мережами, штаб-квартири яких знаходяться в Гонконгу, стали «Шангрі-Ла», «Мандарин Орієнтл», «Регал Хоутелз».

За оцінками фахівців, до року 50% найбільших готельних мереж світу матимуть азійське походження].

Буде помилкою говорити про повне припинення конкурентної боротьби між вироб-никами чи продавцями туристичного продукту. Глобальні союзи заключаються між амери-кан-сь-кими, європейськими, американо-європейськими, японськими транснаціо-нальними кор-пораціями для підвищення власної фінансової незалежності та конкурентноздатності. Дії таких союзів спрямовані проти небезпечних суперників із високорозвинутих та нових індустріальних країн.

Для африканського континенту СНІД перетворився на серйозну економічну проблему. У країнах з високим рівнем захворюва-ності спостерігається суттєве зниження середньої тривалості життя, яка повернулася до рівня 1950-х років і складає близько 40 років [8]. Найбільш загрозлива ситуація склалася в країнах на південь від Сахари: Ботсвана, Зімбабве, Свазіленд, Кенія, Малаві, Мозамбік, Замбія та інші.

Альтернативний туризм — туризм, що протиставляється традиційному масовому туризму; види туризму, розвиток яких базується на принципах сталості.

Екологічний туризм — вид активного відпочинку в межах неторканих і природо-охоронних територій, де поряд із науково-пізнавальними, культур-но-виховними і спортивно-оздоров-чими функціями, акцентується увага на зв’язках між природним та соціальним середовищем, на наслідках антропогенного тиску, набуваються навички гармонійних стосунків між людиною та природою, формується ресурсозберігаючий стереотип поведінки на рівні особистості].

Сільський зелений туризм — туризм з метою відпочинку, сконцентрований на сільських територіях.

Після терористичних актів у Єгипті, хвиля яких прокотилася протягом 1980-1990-х років, спрямованих проти туристів, із рекламних текстів зникла назва