Реферат на тему:
Організація сільського зеленого туризму
У наші дні дедалі більшу кількість "міських" туристів приваблює екзотика сільського побуту та праці. Мешканці міст прагнуть показати своїм дітям, звідки береться хліб, молоко, інші продукти, ознайомитися з побутовими умовами і зникаючими народними промислами. Крім того, гості Українських Карпат хочуть побачити карпатську полонину, посидіти біля ватри пастухів у колі гостинних гуцулів чи бойків, освоїти ази виготовлення овечого сиру чи секрети лозоплетіння, спробувати навчитися вишивати, різьбити, опанувати процес роботи з бджолиними вуликами.
Традиційним та найцікавішим в організації сільського зеленого туризму, чим славиться Карпатський регіон, виступають:
Природознавчий туризм. Карпатський регіон приваблює відвідувачів передусім величчю та природою.
Фольктуризм — участь (і безпосередня задіяність, а не лише стороннє спостереження) у різноманітних традиційних народних обрядах і святкуваннях.
Кінний туризм на витривалих конях карпатської породи ("гуцулики"), що є найближчими родичами вимерлих диких коней-тарпанів, якими колись так славилися українські степи.
Водний туризм — рафтинг. Це спуск на надувних човнах, плотах, катамаранах чи каяках гірськими річками.
Винно дегустаційний туризм. Завдяки багатовіковим традиціям домашнього виноробства, закарпатські вина стали однією з візитних карток цього краю. їх особливі смакові якості неодноразово відзначалися високими нагородами на різних конкурсах, ярмарках, виставках. (В області вирощується понад 50 сортів винограду, і в кожному селі існують свої таємниці приготування вина).
Історико етнографічний туризм. Людей, незалежно від того, звідки вони приїжджають, цікавить багатовікова історія та культура краю, який вони відвідують. Мешканець великого міста сприймає сільський побут, культуру карпатського села з його традиційною житлово-господарською і сакральною дерев'яною архітектурою як захопливу екзотику.
Велотуризм. Цей вид має чимало шанувальників. У Карпатському реґіоні прознаковано десятки міжнародних веломаршрутів.
Головними словосполученнями, що характеризують сільський зелений туризм, є "відкритий простір", "близькість природи", "радість життя", "свобода руху". Цьому виду туризму надають перевагу особи, що зацікавлені працею у сільському господарстві, ремеслами, звичаями чи святкуваннями. На організацію такої форми відпочинку впливають:
природні ресурси конкретного середовища, які визначають стиль життя місцевої громади і впливають на формування іміджу кожного села;
особливість культури;
духовна спадщина або традиції регіну;
місця для ночівлі з визначеним стандартом харчування;
продумана сфера послуг;
інформація стосовно туристичних трас, святкувань та розваг;
виробничо-комунікаційна інфраструктура.
Важливою підвалиною організації сільського зеленого туризму є також особисті якості господарів агро-осель. Адже вони повинні навчитися основам сервісу й культури гостинності, бути щирими, усміхненими та мати організаторські здібності.
Господар повинен пропонувати гостям розмаїття можливостей проведення вільного часу, використовуючи ресурси довкілля, доступний інвентар, місцеві святкування, а також пропозиції інших сервісних служб.
Добрим підґрунтям започаткування власної справи є можливість по-новому оцінити те, що робиться у господарстві, і роль у ньому власника. Господар повинен визначити, чи має він усе необхідне для того, щоб почати справу. Це вимагає мотивації, вивчення ринку, коштів, таланту керівника. Він також мусить реально оцінити фактори, що спонукають туриста відвідати власне його агрооселю.
Успіх справи організації гостинності на селі визначають, насамперед, такі чинники:
1. У родині:
професійна кваліфікація та вміння зацікавити;
співпраця цілої родини;
добрі стосунки з сусідами;
особисті якості (комунікабельність, талант керівника).
2. У господарстві:
локалізація;
відповідні будинки, приміщення та інвентар;
тип сільськогосподарської продукції;
здорова їжа;
безпека;
місця рекреації на свіжому повітрі;
можливість цікавих занять.
3. У регіоні та у селі:
туристична атракційність;
інфраструктура;
послуги;
форми проведення вільного часу.
Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як:
облаштування туристичних маршрутів;
облаштування й експлуатація стоянок для туристів;
роботи гідами чи екскурсоводами;
транспортне обслуговування туристів;
єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);
послуги з прокату туристичного спорядження;
послуги з прийому туристів та їх ночівлі;
кулінарні послуги для туристів;
підготовка культурних програм;
народні промисли;
виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування;
збирання і реалізація туристам ягід та грибів.
Власники агороосель зобов'язані усвідомлювати відповідальність, яку вони беруть на себе при організації відпочинку в своїх оселях. Адже недоброякісне обслуговування здатне назавжди відвернути клієнта від бажання відпочивати в селі.
За підрахунками експертів EuroGites, на кожне 1 євро, витрачене на проживання в сільській місцевості, припадає інше 1 євро, витрачене на щось інше (розваги, сувеніри тощо).
Отже, необхідною умовою розвитку сільського зеленого туризму є розробка пакета різнобічних пропозицій стосовно проведення дозвілля у сільському середовищі поза межами самої агрооселі. Це стає можливим після проведення господарем аналізу наявних у його розпорядженні потенційних ресурсів, які можна було б використати для розробки унікальної пропозиції.
Одним із актуальних напрямків організації обслуговування туристів у сільській місцевості є т. зв. анімація, тобто пожвавлення програм обслуговування, відпочинку і дозвілля туристів, насичення цих програм ігровими елементами та шоу-продуктами.
Анімація в туризмі зумовлена загостренням конкуренції між однаковими за рівнем сервісу і місцезнаходженням осередками сільського зеленого туризму. Скажімо, постала проблема: яким чином привабити до нас туристів з сусіднього села, тим паче, що наші агрооселі начебто нічим не гірші від їхніх. Формула успіху відома. Вона складається з двох компонентів. Перший — промоційна "розкрутка" курорту засобами мас-медіа з застосуванням технологій паблікрілейшнз і паблісіті. А от другий, не менш вагомий компонент, це, власне, наявність яскравої анімації обслуговування.
У Карпатському реґіоні (як і на Волині, Поділлі, Подніпров'ї, Запоріжжі, Слобожанщині) перспективною формою анімації може стати організація сільських анімаційних шоу-музеїв, в яких туристів зустрічатимуть "живі" історичні персонажі (руські князі, гетьмани, ко-заки-запорожці, чумаки, Довбуш з опришками тощо).
В Україні об'єкти туризму з колоритними анімацій-ними програмами є найпопулярнішими осередками масового внутрішнього й міжнародного туризму (наприклад, Музей народної архітектури у с. Пирогово, ярмарка у с.Сорочинцях, фестиваль сільських мистецьких колективів України у с.Боромля та багато ін.).
Скажімо, на всю Європу славиться заповідне музей-но-анімаційне середовище козацької доби
