Довготермінові (постійні) — без обмеження обговореного строку дії.

Сезонні — ціни, диференційовані по періодах року. Дуже актуальні для туризму.

Сходинкові характерним для товару, підданого швидкому моральному старінню.

Падаючі встановлюються залежно від співвідношення попиту та пропозиції.*

Широко застосовуються в господарській практиці ціни, що залежать від умов поставки. Вони відомі під названими франко, фор, фоб, сиф й ін. Ці символи визначають відповідальність й обов'язок постачальника й покупця.*

Окрему групу представляють ціни, які використовуються в обліку й аналізі на підприємстві й у статистику: розрахункові, базові, планові, фактичні, середні, суміжні, гранично допустимі й ін. Ці види цін дозволяють за допомогою спеціальних методів вивчати й аналізувати складне явище в утворенні й використанні цін. Статистика розраховує індекси цін, які широко застосовуються в міжнародних зіставленнях. До таких відносяться: індекси споживчих цін, що характеризують рівень життя населення; індекси транспортних тарифів й ін.

Диференціація цін може здійснюватися й по інших ознаках залежно від сегментів ринку, характеру споживачів, що обслуговує категорії населення й ін.

1.2.Методологічні аспекти ціноутворення в галузі туризму.

1.2.1. Методи ціноутворення.

У системі ціноутворення використаються наступні методи ціноутворення:*

затратний, заснований на витратах виробництва;*

на основі беззбитковості й забезпечення цільового прибутку;*

агрегатний;*

параметричний;*

на основі рівня поточних цін;*

с орієнтацією на попит;*

с орієнтацією на рівень конкуренції.

Одним з найбільш поширених є метод, орієнтований на витрати. В цьому випадку ціна туристського продукту рівняється собівартості плюс фіксований відсоток прибутку.

Метод ціноутворення на основі беззбитковості та забезпечення цільового прибутку також засновані на витратах. Він припускає встановлення ціни на такому рівні, при якому виручка від реалізації туристського продукту покриває витрати на його виробництво. Даний метод допомагає знайти відповіді на питання про те, якою повинна бути ціна, щоб забезпечити рівність виручки від реалізації його витратам і яким повинен бути об’єм продажів туристських товарів при рівні цін, що склався, щоб забезпечити рівність результатів і витрат. Для цього визначають крапку самооплатності (в економічній літературі вона також відома як крапка беззбитковості, крапка критичного об'єму виробництва, крапка перелому, крапка нульового прибутку та ін.). Її можна визначити за формулою:

К = ПОИ/ (Ц - СПИ),

де К - кількість продукції, що випускається; Ц - ціна одиниці продукції; ПОИ - сукупні постійні витрати; СПИ - середні змінні витрати, тобто витрати на одиницю продукції.

Агрегатний метод ціноутворення заключається в тому, що ціна туристського продукту визначається підсумовуванням цін на окремі складові — послуги транспорту, готелів, харчування й т.д.

У даного методу є як переваги, так і недоліки. Основуючись на витратному підході, він відносно простий для розрахунку. Але, з іншої сторони, помилки у визначенні цін складових елементів товару можуть відтворюватися й у ціні всього товару.

Параметричний метод виходить із оцінки й співвідношень якісних параметрів туристського продукту. Процес установлення ціни складається з декількох етапів:

1) обирається базовий тур для порівняння з даними;

2) визначаються основні якісні характеристики базового й даного туру;

3) відбираються декілька незалежних експертів, які оцінюють обрані якісні показники по значимості (найбільш важливі, менш важливі й т.д.), тобто здійснюють ранжирування за ступенем важливості;

4) визначається сумарна ціна тура.

Даний метод у туристському бізнесі практично не вживається.

Установлення ціни на основі рівня поточних цін відбувається з урахуванням цін конкурентів. Вихідна ціна може відповідати ціні конкурента, якщо тур не відрізняється від туру конкурента; може бути установлена нижче рівня цін на тур конкурентів, що збільшити попит; може бути установлена вище ціни конкурентів, якщо тур має якісь унікальні властивості й виробник упевнений, що він буде проданий.

Ціноутворення з орієнтацією на попит засновано на вивченні бажань споживачів. Ціна встановлюється для конкретного сегменту ринку. Відповідно до категорій споживачів диференціюється й ціна. Відмінна риса даного методу в порівнянні із попереднім - відсутність прямої залежності ціни від витрат виробництва.

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції враховує структуру аналогічного туристського продукту конкурента, його особливості й ціну при остаточному рішенні про встановлення рівня ціни. Крім цього, даний метод враховує інші фактори: рівень комфортності, побажання споживачів, власні витрати та ін.

Американські спеціалісти провели опитування керівників бізнесу й з’ясували, що підприємці відвели провідне місце обслуговуванню своїх клієнтів, тобто сервісним послугам. Фірми із сильною орієнтацією на задоволення запитів клієнтів ростуть вдвічі швидше, ніж в середньому. Вони досягають більш високого рівня цін (приблизно на 9 %) і мають у своєму розпорядженні більшу частину ринку, ніж решта.

Боротьба за клієнта здобуває нове значення в умовах жорсткої конкуренції. Відповідно цьому цінова політика туристських фірм повинна включати цінові стратегії орієнтації на якість і споживача.

Стратегія орієнтації на споживача пропонує, що туристська фірма:*

підтримує постійний зв'язок із клієнтами (поздоровлення зі святами, запрошення на заходи, які проводяться фірмою, і ін.);*

прагне до високої якості обслуговування на всіх рівнях і етапах;*

постійно вдосконалює стиль роботи у фірмі, зміцнює трудовий колектив і т.д.

Найважливіша мета туристської фірми, виходячи з даної стратегії, - завоювати покупця. І тут не обійтися без повної інформації про споживачів, яку можна одержати за допомогою тестування.

Стратегія орієнтації на якість опирається на базову якість туристських продуктів (задоволеність клієнта задоволення відпочинком, чистота й комфорт номера в готелі, уважне ставлення керівника групи й ін.). Якість продукту гарантує система стандартів якості всередині фірми й контролю за їхнім дотриманням. На ринковому рівні використовується система міжнародних стандартів якості ISO 9000 з доповненнями. Ці стандарти закладені в основу розроблених документів по системі сертифікації в туризмі - "Порядку сертифікації туристських послуг" й "Порядку сертифікації готельних послуг".

У ціновій політиці туристських