1.2.2. Цінові податки та їх вплив на формування ціни.

Непрямі податки є надійним засобом мобілізації коштів до державного бюджету, але вони підвищують ціни товарів і послуг і є податком з населення.

Основними видами непрямих (цінових) податків є: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальні монополії та мита.

Специфічні акцизи включаються до ціни окремих товарів. Як правило, це товари, рівень споживання яких є мало еластичним до ціни. Найзначнішими є акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби.

Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір (АЗ) – це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки АЗ є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпортні товари. Головною метою такої диференціації податкових ставок є підтримка вітчизняного виробника. До основних підакцизних товарів відносяться також автомобілі, ювелірні вироби, натуральна шкіра, хутра та ін.

Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари і їхня роль у формуванні доходів бюджету постійно зростає. Так у країнах ЄС частка специфічних акцизів скоротилася з 1965 по 1990 рр. з 20,2% до 12,4%, а частка універсальних акцизів зросла з 13,5% до 15,5%.

Найпоширенішою формою універсального акцизу у всьому світі є податок на додану вартість (крім Австралії, США та Швеції), який коливається від 5 до 38% вартості товарів і послуг (основна, стандартна ставка в середньому в Європі коливається від 14 до 20%, підвищена ставка від 21 до 38% (Італія), знижена – від4 до 7% (4 – Італія, 5,5 – Франція, 7 - Німеччина).

Фіскальні монополії являють собою податки на товари і послуги широкого вжитку, які належать до об’єктів державного виробництва і торгівлі (державні монополії).

Мито – податок на імпортні, експортні та транзитні товари і послуги. Розрізняють мито:

фіскальне (для збільшення доходів бюджету);

протекційне (захист внутрішнього ринку);

антидемпінгове (різновид протекційного);

преференційне (пільгове).

У високо розвинутих країнах значення мита як джерела бюджетних надходжень постійно знижується внаслідок поширення інтеграційних процесів.

В Україні мито використовувалось для запобігання вивезенню товарів. У 1993 р. було запроваджене митне оподаткування експорту. Все більшого значення набуває імпортне мито. Податок з обігу - це основний вид непрямих податків і форма мобілізації доходів у бюджет. Він включається до ціни на товари та послуги й повністю перекладається на споживача. Податку з обігу належить провідне місце серед непрямих податків у США та Канаді, в західноєвропейських країнах та Японії - податку на додану вартість. При вилученні податку з обігу оподатковується вся валова виручка від реалізації товарів та послуг при вилученні податку на додану вартість оподатковується різниця між виручкою та сумою витрат на сировину, напівфабрикати та послуги, отримані від постачальника. По суті при цьому оподатковується новостворена вартість (V+M).

В Україні з 1992р. замість податку з обігу введений податок на додану вартість, але його ставка була надто високою - 28% (з 1995р. - 20%), що стало одним з факторів зростання цін і зниження життєвого рівня населення. Цей вид податку поширюється не лише на додану вартість від реалізації товарів, робіт і послуг, але й на обіг по бартеру й на безоплатне передання продукції будь-кому (в цьому разі її оцінюють за роздрібними цінами), що можна вважати суттєвим резервом щодо подальшого зниження цін.

Податок на додану вартість (ПДВ) в Україні сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. При цьому використовується уніфікована ставка податку(20% або 0%) та недостатньо широкий перелік податкових пільг.

Основним Законом України, який регулює відносини щодо оподаткування є Закон України „Про систему оподаткування”. На його основі встановлюються, скасовуються й розмежовуються податки, збори та платежі, призначені для центрального та місцевих бюджетів.

Відповідно до цього закону, основними загальнодержавними податками, прийнятими за рішеннями Верховної Ради України, є податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість(ПДВ), акцизний збір, прибутковий податок з громадян, державне мито, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та ін. З метою наповнення місцевих бюджетів сплачуються місцеві податки і збори - обов’язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими Радами в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

У групі податків, зборів та інших податкових платежів, що входять що входять до складу витрат обігу, головне місце посідають: внески до пенсійного фонду України, внески до фондів соціального страхування, медичного страхування, захисту населення від безробіття, відрахування та збори на будівництво, ремонт та утримання автомобільних шляхів, податок з реклами.

У групі обов’язкових платежів, що в межах нормативів(лімітів) сплачуються за рахунок витрат обігу, а понад нормативи - за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, слід визначити такі:

Плата за спеціальне використання природних ресурсів;

Плата за забруднення навколишнього середовища.

1.2.3. Вплив держави на ціни туристичних підприємств.

Свобода підприємства у встановленні ціни обмежена не тільки споживчим попитом, ринковим оточенням, учасниками каналів руху товарів, але й державою. Вплив держави на свободу ціноутворення може здійснюватися трьома способами.

1-й спосіб встановлення рівня ціни шляхом:*

введення прейскурантних цін (це стосується товарів, ціни на які є визначальними для формування цін на інші товари, - електроенергії, тарифів на житлово-комунальні послуги);*

"заморожування" ринкових вільних цін (воно носить, як правило, короткостроковий характер й здійснюється для встановлення цінових пропорцій й обмеження інфляції);*

фіксування монопольних цін, якщо монополіст або підприємство, що займає домінуюче положення на ринку, зловживає своїм положенням, тобто обмежує волю конкуренції.

2-й