Розглянемо загальну схему визначення обсягу беззбиткової діяль-ності туристичної фірми. Критерій беззбитковості визначається міні-мальним обсягом продажу послуг, необхідним для покриття всіх витрат туристичної фірми. Розрахунок здійснюється за допомогою трьох по-казників, а саме:*

рівень маржинального доходу, відсоток до ціни «брутто» туру;*

сума умовно-постійних витрат;*

середня ціна туру.

Змінні витрати — витрати, сума яких збільшується із зростанням обсягів продажу й знижується при їх зменшенні. Для туристичної галузі це прямі витрати, пов'язані з обслуговуванням туристів, у тому числі, змінні витрати на транспортування, розміщення, харчування та інші витрати, що включаються до ціни «нетто», а також оплата послуг пра-цівників, що супроводжують групу туристів.

Умовно-постійні витрати — витрати, що залишаються незмінними незалежно від динаміки обсягу продажу. Це загальногосподарські та адміністративно-управлінські витрати фірми, в тому числі витрати центрального офісу, амортизаційні відрахування, витрати на придбання та використання інформаційної бази даних, витрати на рекламу та інші витрати відповідно до кошторису витрат.

Маржинальний дохід — це загальна сума комісійних винагород і надбавок (маржі), що покриває постійні витрати, прибуток та податкові платежі підприємства.

Рівень маржинального доходу — відношення величини маржинального доходу до обсягу виручки від реалізації турів, помножене на 100%.

«Обсяг беззбиткової діяльності» — показник обсягу виручки, що забезпечує беззбиткову діяльність підприємства. При цьому значенні обсягу продажу підприємство працює без збитків і без отримання при-бутку (в структурі маржинального доходу прибуток дорівнює нулю). З плином часу обсяг беззбиткової діяльності постійно змінюється, тому необхідно постійно стежити за значенням цього показника. Розрахунок обсягу беззбиткової діяльності може проводитись для різних періодів діяльності підприємства (дня, тижня, місяця тощо).

Розглянемо на прикладі розрахунок річного обсягу беззбиткової діяльності туристичної фірми від реалізації турів.

Вихідні дані:

Середня ціна туру 2500 грн.

Прямі змінні витрати на один тур 2000 грн.

Маржинальний дохід (з урахуванням ПДВ) 500 грн.

Річний обсяг умовно-постійних витрат турфірми 40000 грн.

Рівень маржинального доходу розраховується таким чином:

Рівень маржиналь-

ного доходу в = Маржинальний дохід * 100% = 500 * 100% = 20%

складі ціни туру Ціна туру 2500

Як свідчить розрахунок, частка маржинального доходу в загальному обсязі виручки (рівень маржинального доходу) дорівнює 20%, умовно-постійні витрати турфірми в середньому за рік складуть 40000 грн., ставка ПДВ, що сплачується з маржинального доходу — 20%. За таких умов виручка, що забезпечує беззбитковість реалізації турів (Вир) становитиме:

Вир. = Постійні витрати * 1,2 * 100% = 40000 * 1,2 *100% = 240000 грн.

Рівень маржинального доходу 20%

Фізичний обсяг беззбиткової діяльності туристичної фірми складе:

240000 / 2500 = 480 турів.

Для визначення обсягу діяльності туристичної фірми в зоні при-бутковості в чисельнику формули додається відповідна сума цільового прибутку.

Як видно з наведеного прикладу, алгоритм розрахунку обсягу без-збиткової діяльності та обсягу діяльності туристичної фірми в зоні прибутковості є досить простим. Однак його практична реалізація по-требує значного досвіду та високої кваліфікації експертів-аналітиків. Проблематичним у розрахунку обсягу беззбиткової діяльності турис-тичних фірм, як і в багатьох інших прикладних економічних досліджен-нях, є прогнозування ринкової кон'юнктури, можливого розміру маржинального доходу, визначення умовно-постійних витрат туристичної фірми, формулювання відповідних припущень щодо їх кількісної визначеності, в тому числі в розрахунку на один тур, встановлення інтервалу проведення планових розрахунків, у межах якого можна вважати за доцільні зроблені припущення.

У вітчизняних підприємствах доцільно застосовувати систему управління витратами за методами «директ-костінгу», «стандарт-костінгу» та «граничних витрат». У туристичних фірмах це дозволяє керів-ництву аналізувати вплив постійних витрат на прибуток як фірми в цілому, так і в цінах різних турів та інших послуг за окремими замов-леннями клієнтів з метою виявлення найвигідніших замовників і клієн-тів, найбільш прибуткових турів. Крім того, аналізується зміна прибутку внаслідок динаміки маржинального доходу, змінних витрат, цін реалі-зації й структури послуг, що надаються.

При цьому розширюються аналітичні можливості управлінського обліку. На його основі будується система контролінгу, на основі аналізу динаміки змінних і постійних витрат залежно від зміни обсягу вироб-ництва послуг можна гнучко й оперативно приймати управлінські рішення; використовуючи ставки маржинального доходу можна оптимізувати асортимент послуг, що надаються туристичними фірмами; засто-сування обмеженої собівартості дає більші можливості для маневрування цінами шляхом збільшення діапазону коливання цін і тарифів.

Незважаючи на перелічені переваги системи управлінського обліку, його впровадження й практичне використання пов'язане з рядом проблем, зумовлених особливостями, притаманними цій системі та діючим стандартам бухгалтерського обліку:

1. Виникають труднощі при поділі витрат на постійні й змінні, тому що «чисто» змінних і «чисто» постійних витрат є порівняно мало. Основну масу витрат (за їх видами), особливо в соціальній сфері, до якої відноситься й туристичний та готельно-ресторанний бізнес, не можна чітко віднести до змінних, або до постійних витрат, таке віднесення є неоднозначним — воно залежить від специфіки діяль-ності фірми, первинного обліку, центрів виникнення витрат та ін-ших факторів.

2. Діючий стандарт бухгалтерського обліку 16 «Витрати» не дає від-повіді на запитання, скільки коштує тур. фірмі кожний вироблений нею продукт (послуга), тобто якою є його (її) повна собівартість. Тому потрібно здійснювати додатковий розподіл умовно-постійних витрат, диференціюючи їх за окремими видами турів та інших видів послуг відповідно до цінової політики, щоб визначити повну собі-вартість вироблених послуг, їх прибутковість і рентабельність.

3. Ведення бухгалтерського обліку собівартості за скороченою номен-клатурою статей витрат донедавна не відповідало вимогам вітчизня-ного обліку, одним з головних завдань якого було складення точних калькуляцій повної собівартості. Нині це обмеження скасоване, але виникли певні труднощі щодо освоєння й переходу до методів управлінського