З'ясувалося, що там, де зараз знаходиться місто Галич, в галицько-волинські часи був лише невеликий торговий порт на Дністрі. А над портом - гора. А на горі що?

Правильно: укріплення! Його вперше згадують ще під 1114 роком. Як і всі інші твердині того часу на наших землях, фортифікація являла собою дерев'яно-земляну фортецю. Укріплення було обнесене валами. Його призначенням було охороняти пристань на Дністрі. А охороняти було що - і було від кого.

Польський історик та краєзнавець Є. Геленіуш (псевдонім Євстафія Івановського, 1813–1903) у праці “Розмови про Польську Корону” (Rozmowy o Polskiej Koronie. – Krakуw : 1873) розповідає: “Галич над самим Дністром має замок старовинний, про початки якого не говорять ні хроністи, ні традиції… (...) З занепадом столиці один тільки замок над Дністром нагадував давнє значення міста…”  

Невідомо, коли і ким була знищена первісна фортеця на Замковій горі. Наступною сторінкою в її історії була відбудова в середині XIV ст., коли край потрапив до Польщі. Хоча тут також ще забагато білих плям: чи то польський король дав наказ відновити фортецю біля Дністра, чи волинський воєвода Любарт у 1350-1352 роках зайнявся цією справою - невідомо. З Галичем взагалі поки що.

Галицький Замок в 1907 році.

Історія - справа нестала, правда в кожного своя. А фактів з curriculum vitae Галицького замку все так само обмаль.

А що ж відомо достеменно? Ось що: Галицький замок відбудовували майже ціле сторіччя, з 1367 року. Наймовірніше за все, в ті часи фортифікації були все ще дерев'яно-земляними. Оточували дитинець високі вали.

Галич. Замок. 1916р.

З кінця ХІV до ХV ст. твердиня була однією  із найбільших і найсильніших в Галичині. Замок був опорою створеного в 1378 році галицького староства.

В 1490 році твердиню безуспішно штурмували селянські загони під проводом повстанця Мухи. Де там! Замковий гарнізон налічував понад тисячу осіб! Тут було кілька десятків малих гармат, чимало вогнепальної зброї. Все це мало допомогти не лише проти погано вишколених та абияк озброєених селян, а й проти татарських загонів. Але... На жаль, не допомогло.

За період 1590-1633рр. на місто було здійснено 29 татарських нападів. Особливо жахливими були їхні атаки в 1594, 1612 та 1624 роках. 1621 року. зайди зруйновали замок. У 1627 р. замок перебудовують з дерев'яного на кам'яний. За описами 1627 року відомо, що фортеця все так само була оточена з трьох боків високими земляними валами, мала п'ять башт та три в'їздні брами. В документі вже тоді сказано, що твердиня потребує ремонту. Неподалік від збереженої дотепер п'ятигранної башти будують каплицю св. Катерини.

Т.Манковський. План Галицького замку (поч. ХІХ ст.)

Реконструкція, про яку волали грамоти 1627 року, має місце в 1658 році. Здійснюється вона за проектом італійського інженера-фортифікатора Ф.Корассіні. За формою - неправильний трикутник, загальна площа замку - 1,7 га. Дві тераси, три муровані башти, дев'ять комор, архів для документів, канцелярія, суд - чималі роботи були проведені. Гроші виділив галицький староста А. Потоцький - щедро відсипав 42 тисячі злотих. У Постанові сейму від 1658 року зазначено, що магнат “від землі спорудив нові мури і обвів їх шанцями і редутами чужоземним способом”. Та...  Недовго замок красувався новими шатами, бо 1676 року турецько-татарські війська знову знищили фортецю, залишивши на Замковій горі лише пощерблені, вибиті зуби фортечних стін. Більше фортецю не відновлювали.  

У 1772р. Галицький замок перейшов у державні камеральні володіння Австрії і почав занепадати. Неначе цього було мало, зривається частина гори, на якій стоїть твердиня, забравши з собою у короткий політ частину старих мурів. У 1796р., згідно з губернаторським розпорядженням, замок почали розбирати. Історія зберегла ім'я убивці замку - це інженер А. де Хегерштейн, той самий, що за рік до того виконав обмірні креслення фортеці. У квітні 1858р. впала східна частина збережених стін...

Всі шляхи ведуть у Галич - шосейні, водні, залізничні...

Пам’ятник королю Данилу Галицькому

У головний день святкування 1100-літнього ювілею Галича, 22 вересня 1998 року, на центральній площі міста, неподалік церкви Різдва Христового, в урочистій обстановці було відкрито пам’ятник королю Данилу Галицькому.  

Авторами пам’ятника є львівські митці – скульптор О. Пилєв та архітектор О. Чамара. Композиція пам’ятника складається з гранітного постамента загальною висотою 3,5 м, на якому встановлена бронзова статуя вершника висотою 4,2 м. Данило Галицький зображений на коні з відведеною назад правою рукою з мечем. Пам’ятник проглядається з усіх боків. Місце для нього було вибрано не випадково. Історики вважають, що дана площа Галича та квартали довкола з’явилися саме з ініціативи князя Данила, для іноземних, перш за все німецьких, купців, організованих у громаду за «магдебурзьким» правом. Та, мабуть, не варто прив’язувати встановлення пам’ятника до тих історичних події, бо скульптори старалися показати в цьому образі князя-перможця, який 1238 року, здолавши боярську опозицію, в’їхав у Галич та об’єднав знову воєдино галицькі та волинські землі.

Музей караїмської історії та культури

Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича. Караїми - невеликий етнос з доволі інтригуючим поєднанням іудейського (в караїмській версії) віросповідання та тюркської мови.

У науковому світі суперечки про походження караїмів не вщухають і сьогодні.           

Початки їх історії сягають середини