Крім державних заповідників важливу природоохоронну роль відіграють заказники: Свидовецький (1471 га), Стужицький (2592 га), Брадульський (1026 га), Білий потік (378 га), Великодобринський (1736 га) та ін., на базі яких доцільно створити нові заповідники – Горганський, Свидовецький, Стужицький [8].

Розширення мережі природоохоронних територій можливе також за рахунок Синєвірського національного парку (40 тис. га) і ландшафтних парків: Шаянського, Косівського, Трускавецького, Моршинського. До природоохоронної системи доцільно включити також Карпатський природний національний парк (50,3 тис. га), численні заказники, резервати (Чорна гора – 777 га, Юліївська гора – 176 га, Кевелів – 712 га, Вільшанка – 1000 га, Шипот – 606 га, Княждвір – 208 га, Цеціно – 430 га, Городище – 40 га). Планується організувати Східно-Карпатський біосферний заповідник (50 тис. га), ботанічні сади, дендрологічні парки, лісопарки, створити захисні ліси вздовж річок тощо. Загальна площа систем природоохоронних територій у Карпатах має досягти 1,5 млн. га, у тому числі 200-300 тис. га заповідних об'єктів.

Площі регіональних систем природоохоронних територій, що передбачається створити, близькі до оптимальних. Вони розраховані автором, виходячи з наявних ресурсів заповідного фонду і можливостей його розширення в перспективі. Формування регіональних систем у кожній природній зоні, де є типові й унікальні природні комплекси з відповідним складом взаємопов'язаних компонентів, сприятиме створенню єдиної системи природоохоронних територій України на площі 6-6,5 млн. га, у тому числі заповідних об'єктів – 2-2,5 млн. га. Така екологічна система як якісно нова форма охорони природи, включатиме найтиповіші й унікальні природні комплекси усіх фізико-географічних зон, округів і районів, забезпечить рівномірне розміщення заповідних територій, сприятиме відтворенню і підтриманню біогеографічної різноманітності екологічних систем, оптимізації стану природного середовища. Це об'єднає всі природоохоронні території, що забезпечить вільну міграцію тварин і поширення рослин, збереження і відновлення природних ресурсів [8].

На базі єдиної екологічної системи природоохоронних територій необхідно організувати екологічний моніторинг для спостережень і контролю за станом природних ресурсів і навколишнього середовища в усіх природно-географічних зонах України з урахуванням різних форм антропогенного впливу.

Висновки

Отже, за останні десятиліття рекреація стала однією із провідних галузей світової економіки, яка окрім соціально-економічного, має важливе лікувально-оздоровче, природоохоронне, освітньо-виховне та політичне значення.

Туризм, зокрема, в різних його проявах став частиною стилю життя більш як третини людства і участь у туристичній діяльності можна розглядати як складову якості суспільного становища. Проте, розвиток туристичної індустрії в Україні спрямований головним чином на вивіз туристів за кордон, що реально означає втрату капіталу для держави та подальше ускладнення сучасної соціально-економічної ситуації в державі.

У зв'язку з цим важливим завданням економічної та географічної наук на сьогодні є проведення комплексних досліджень, основою яких є вирішення проблем освоєння нових рекреаційних територій, відновлення старих і стимулювання діяльності нині існуючих рекреаційних об'єктів, підняття престижу внутрішнього та міжнародного в'їздного туризму.

Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові – Прикарпаття і Закарпаття.

Випадки катастрофічних паводків, зсувів і ерозії ґрунтів, селевих потоків, карстових явищ, що стали частішими в останні десятиліття, викликають занепокоєння не тільки вчених, але і широких кіл громадськості України. У пресі з'явилися десятки дискусійних, часто емоційних, навіть з політичним зафарбовуванням статей про причини катастрофічних явищ. На жаль, у таких публікаціях мало фактичних даних про гідрокліматичну специфіку Карпат, екологічної функції гірських лісів і їхньої схильності антропогенному впливові. Ще менше конкретних пропозицій щодо того, що, де і як потрібно зробити, щоб оптимізувати порушену екологічну ситуацію і запобігти катастрофічні процеси.

Протягом двох останніх сторіч лісистість у рівнинних районах і передгір'ях Карпат знизилася до 20,2%, а в гірських районах – до 53,5%. По підрахунках лісників В.Парпана, В.Олійника, найбільш сприятливим гідрологічним режимом відзначаються водозбори з лісистістю більш 60-70%. Незадовільний він при лісистості нижче 35%. Отже, для поліпшення гідрологічного режиму в гірських районах потрібно збільшити лісистість хоча б на 10%. У даний період у карпатських областях існує близько 60 тис. га чагарникових заростей і 113 тис. га безхазяйних земель антропогенного походження. Здебільшого вони знаходяться на території колишніх колгоспів. Отже, це той природний резерв, за рахунок якого можна збільшити лісистість.

Для сучасних туристів якість довкілля, екологічна безпека є найважливішим критерієм в ухваленні рішення про подорож. Як галузь, для якої природа – це не тільки сировина для виготовлення так званого туристичного продукту, а й похідна умова власне самого існування, туризм, використовуючи природні ресурси, може слугувати також засобом їхнього збереження та відновлення через організацію різних форм природопізнавальної, природоохоронної, природовиховної туристської роботи. Сучасний туризм впливає на екологічну політику країн, які намагаються зберегти цінні рекреаційні ресурси шляхом ухвалення спеціальних законодавчих актів, створення мережі національних парків, природних і культурних заповідників та інших охоронних об'єктів [18]. Завдяки туризму підвищується екологічна свідомість населення, поліпшується загальний природозахисний стан регіону та країни.

Список використаної літератури