встигли закарпатці залікувати рані після найбільшого в XX столітті паводка восени 1998 року, матеріальний збиток від якого складав понад 500 млн. грн. і жертвами якого стали 17 чоловік, як у березні нинішнього року екологічна катастрофа повторилася. Протягом декількох днів випала місячна норма опадів, у високогір'ї почалося інтенсивне сніготанення. Рівень води в Тисі, Боржаві, Тереблі піднявся до критичних оцінок. У районі Чопа рівень води досяг 13 м. Як і в 1998 р., паводок на Тисі охопив і прикордонну зону Угорщини і Румунії. Матеріальний збиток досягає десятків мільйонів гривень. А як підрахувати моральний збиток і шкоду, нанесену навколишньому середовищу?
Прогноз щодо повторення паводків у Карпатах невтішний. При невисокій лісистості (53,5%), великій кількості опадів (до 1600 мм), тенденції потеплення клімату внаслідок парникового ефекту і прогнозованого збільшення рівня води в ріках Західної Європи існує постійна небезпека паводкових процесів, насамперед у Закарпатті, розташованому на більш теплому південно-західному макросхилі Карпат.
Випадки катастрофічних паводків, зсувів і ерозії ґрунтів, селевих потоків, карстових явищ, що стали частішими в останні десятиліття, викликають занепокоєння не тільки вчених, але і широких кіл громадськості України. У пресі з'явилися десятки дискусійних, часто емоційних, навіть з політичним зафарбовуванням статей про причини катастрофічних явищ. На жаль, у таких публікаціях мало фактичних даних про гідрокліматичну специфіку Карпат, екологічної функції гірських лісів і їхньої схильності антропогенному впливові. Ще менше конкретних пропозицій щодо того, що, де і як потрібно зробити, щоб оптимізувати порушену екологічну ситуацію і запобігти катастрофічні процеси. Тому зупинимося на цих питаннях [28].
Українські Карпати розташовані в зоні вологого клімату. У Чопі випадає 700 мм опадів у рік, а в гірській зоні Закарпаття на метеостанції Руська-Мокра – 1600 мм. Періодично під час циклонів і мікроциклонів за кілька днів у горах може випасти місячна норма опадів, а те і більше, через що часто виникає небезпечна паводкова ситуація. Саме така ситуація спостерігалася 4-8 листопаду 1998 року і повторилася 3-5 березня 2001 р.
У природі шляхом еволюції утворилася визначена екологічна рівновага. Значна кількість опадів сприяє формуванню високопродуктивних лісів, що у свою чергу підтримують екологічний баланс у басейнах рік. Порушення цього балансу таїть у собі непередбачені наслідки.
У Карпатах сама густа в Україні гідромережа, у середньому складова 0,5-0,7 км на один квадратний кілометр. У Закарпаття вона ще щільніше – 1,7 км на квадратний кілометр. У цьому регіоні нараховується 9426 річок і потоків загальною довжиною
19 793 км. Річний обсяг їхнього стоку перевищує 12 млрд. м3. В умовах такої гідрометеорологічної ситуації і розсіченого рельєфу зрілі лісові масиви виконують важливу водо- і ґрунтозахисну функцію, що неможливо замінити ніякими гідротехнічними спорудженнями.
Лісник-еколог О.Чубатий встановив на дослідницькій ділянці у Сваляві, де випадає 965 мм опадів у рік, що зрілі букові ліси здатні затримувати на своїх могутніх кронах 25,1% кількості опадів, а під їхні крони і далі в ґрунт проникає 74,9%. Ще більш виразна в цьому змісті роль вічнозелених хвойних лісів. Зрілі ялинники на дослідницькій ділянці в с. Хрипилів у Прикарпатті, де випадає 1094 мм опадів у рік, затримують 36,9%, а під їхні крони проникає 63,1% опадів. При збільшенні індексу лісистості на 1% у Карпатах середній річний стік у басейнах рік може збільшитися на 9-11 мм. Проте варто пам'ятати, що лісу мають потенційну рису регулювання стоку. За даними лісників, для зрілих насаджень така риса існує при добовій кількості опадів 100-175 мм.
Ученими встановлено, що Українські Карпати щорічно випаровують близько 20 кубічних кілометрів вологи, що західні повітряні потоки переносять у рівнинні райони Львівських, Чернівецьких, Вінницької областей, що позитивно впливає на їхнє сільське господарство. Карпати розташовані на Європейському вододілі між басейнами Балтійського (р. Сан) і Чорного (ріки Дністер, Прут, Тиса) морів. З Тиси 30% водних ресурсів попадають у Дунай. Дві великі закарпатські річки – Латориця й Уж несуть свої води в Словаччину. Отже, порушення гідрологічного режиму у верхів'ях цих рік позначається й у сусідніх країнах – Словаччини й Угорщини. Тому важлива водо- і ґрунтозахисна роль карпатських лісів здобуває міждержавне значення.
На жаль, у минулому це не бралось до уваги ні при експлуатації гірських лісів, ні при їхньому відновленні. В економічно важкий післявоєнний період (1947-1957 р.) у Карпатах було заготовлено 70 млн. м3 деревини, унаслідок чого оголено 20% площ. Лісосіки були заліснині, але молоді культури не здатні виконувати водозахисну функцію. Тому частіше стали виникати катастрофічні паводки. Якщо за період з 1700 по 1941 р. у Карпатах було зафіксовано 12 таких паводків (один випадок на 20 років), то за період 1941 по 1998 р. їх нараховується 16 (кожні чотири роки). Ці дані переконливо свідчать про антропогенні причини порушення гідрологічного режиму в гірських річках.
Протягом двох останніх сторіч лісистість у рівнинних районах і передгір'ях Карпат знизилася до 20,2%, а в гірських районах – до 53,5%. По підрахунках лісників В.Парпана, В.Олійника, найбільш сприятливим гідрологічним режимом відзначаються водозбори з лісистістю більш 60-70%. Незадовільний він при лісистості нижче 35%. Отже, для поліпшення гідрологічного режиму в гірських районах потрібно збільшити лісистість хоча б на 10%. У даний період у карпатських областях існує близько 60 тис. га чагарникових заростей і 113 тис. га безхазяйних земель антропогенного походження. Здебільшого вони знаходяться на території колишніх колгоспів. Отже, це той природний резерв, за рахунок якого можна збільшити лісистість.
Для відновлення