Після паводка в 1998 році Верховна Рада прийняла (у 1999 р.) спеціальний закон "Про мораторії на проведення суцільних вирубувань на гірських схилах у смереково-букових лісах Карпатського регіону". Повторення паводка в наступному періоді свідчить про затребуваність застосування такого мораторію на всі листяні і частково ялинові ліси. В останніх площу суцільних вирубувань доцільно обмежити до мінімуму.

Зрілі ліси необхідно вирубувати для народного господарства, але таким чином, щоб при цьому не знижувалися захисні функції гірських лісових масивів. Тому при обґрунтуванні обсягу лісосічного фонду і його розташування варто враховувати конкретну ландшафтно-екологічну ситуацію в кожнім водозбірному басейні.

Мають місце також вибіркові вирубування коштовних деревних порід – черешні, явора, ясена, ільма, горіха, деревина яких експортується. Це знижує біологічну стійкість гірських лісів, збіднює природний видовий склад, знижує їхню якість. Тому доцільно підсилити дисципліну охорони гірських лісів і заборонити експорт деревини коштовних порід.

Для ліквідації наслідків минулих катастрофічних паводків уряд виділив відповідні кошти на будівництво будинків для потерпілих, відновлення мостів, спорудження захисних дамб, зміцнення берегів і т.д. Але варто пам'ятати, що основна причина виникнення паводків – у верхній вологій частині басейнів гірських рік, де випадає до 1400-1600 мм опадів у рік. Саме тут потрібно здійснити систему профілактичних заходів. Ведення лісового господарства в цих басейнах повинне ґрунтуватися на екологічному принципі "сталості лісу". Отут доцільно обмежити обсяг користування лісом, практикувати вибіркові вирубування, збільшити лісистість хоча б на 10%. Життя вимагає прийняття спеціального закону про охорону гірських лісів Карпат [32].

У верхів'ях паводконебезпечних рік потрібно створити мережу спеціальних "водозахисних заказників" з особливим режимом ведення лісового і сільського господарства. У прибережній захисній зоні рік шириною 500 м потрібно взагалі заборонити рубання.

У верхів'ях рік Білої і Чорної Тиси, Черемоша, Тереблі ще на початку минулого століття були побудовані спеціальні водоймища для сплаву лісу (клаузури), що мали також важливе водозахисне значення під час паводків. В післявоєнні роки вони були зруйновані і перестали виконувати водозахисну функцію. Повторне створення цих могутніх водних резервуарів дозволить затримувати в паводковонебезпечний період значні запаси води і випереджати паводки.

У результаті випасу худоби на долинах у високогір'я на 200 і більш метрів знизилася верхня границя лісів. Там зосереджені найбільші запаси снігу, раптове танення яких – одна з причин паводків. Тому ліси тут виконують особливо важливу водозахисну функцію. Шляхом лісокультурних заходів доцільно підняти знищену верхню границю букових і ялинових лісів. На долині Рівної це удалося зробити біологам Ужгородського національного університету.

При обґрунтуванні постійного розвитку лісового господарства Карпат варто взяти до уваги і багатий рекреаційний потенціал регіону, що складає 29,2% загальнодержавних рекреаційних ресурсів. Закордонний досвід свідчить, що економічний ефект лісів від рекреації в 20 разів перевищує матеріальну вартість лісосировинних ресурсів. У Карпатах відомо чимало лікувальних джерел. Мальовничі гірські ландшафти в сполученні з багатими рекреаційними ресурсами дозволяють розширити індустрію оздоровлення і туризму, що принесе гірському краєві значні економічні вигоди.

Як бачимо, проблема Карпат багатопланова. Вона охоплює різні аспекти екологічного, економічного і соціального характеру.

Зараз проводяться заходи щодо збереження лісистості Карпат. 2003 рік у світі було названо Роком Заповідних Територій. На планеті відбулася величезна кількість заходів, направлених на збереження та збільшення парків, заповідників, заказників. В Україні найбільш насичене заповідними територіями місце – Карпати – переживає чергову катастрофу. Істеблішмент очевидно планує дозволити вирубувати ліси навіть в заповідних територіях гір! Справді, продаж за кордон деревини із цих недоторканних колись площ – вигідна для чиновників справа [32].

Прецедент уже є. Назва його – заповідник Корналовичі. Створений у 1959_му, він займав територію 314 га і славився унікальною породою дуба, свідка часів Хмельницького. Одного дня спритний бізнесмен-чиновник вирішив на дереві заробити. На відміну від патріотичних вчених-екологів Львівщини, київські вчені (куплені або залякані) науково обґрунтували варварство. Із заповідника було знято заповідний статус і вже більше року в Корналовичах активно рубають 300-літні дуби.

Вирубки карпатських лісів за останні 3 роки стали причиною трагічних екологічно небезпечних паводків з людськими жертвами, мільярдними збитками катастрофічно руйнівної сили зруйнування дамб, будинків, мостів, як на Закарпатті так в Словаччині і в Угорщині. Незважаючи на екологічну катастрофу 1998 року, Карпати продовжують вирубувати. Тільки на Закарпатті з того часу по 2000 роки суцільно вирубано 72 тис. га лісу, або 11 % всієї вкритої лісом площі. Найбільше вражає те, що на площі 23 тис. га ліси зникли взагалі.

Науковці б'ють на сполох. Світова наука довела, що Карпатські ліси були впродовж тисяч років продуцентом кисню, чистого повітря, збільшення вологості повітря для створення запасів прісної води, не лише для Закарпаття, але і для всього Тисо-Дунайського басейну Угорщини і Східної та середньої Словаччини. Наші науковці, такі як професор доктор біологічних наук Василь Комендар та доктор біологічних наук Федір Гамор, директор Карпатського біосферного заповідника, та ряд інших неодноразово також зверталися із науковими публікаціями, щодо проблем суцільних рубок лісу та з проханням відповідного закону і про Мораторій на