Кожне масове сходження пов'язане із грубими порушеннями екологічного законодавства, яким важко перешкодити через широку участь в акціях народних депутатів України, котрі зловживаючи своїм статусом ігнорують вимоги екологічних служб. Справжнім виявом любові законодавців до Говерли і до України в цілому мало б стати доповнення чинного законодавства спеціальним актом щодо Говерли, котрий, зокрема, унеможливив би масові сходження незалежно від приводу і складу учасників.

Розділ 3. Перспективи розвитку Карпатського рекреаційного регіону та роль екологічного фактору

3.1. Роль екологічного фактору у туристичній діяльності Карпатського рекреаційного регіону

Для сучасних туристів якість довкілля, екологічна безпека є найважливішим критерієм в ухваленні рішення про подорож. Як галузь, для якої природа – це не тільки сировина для виготовлення так званого туристичного продукту, а й похідна умова власне самого існування, туризм, використовуючи природні ресурси, може слугувати також засобом їхнього збереження та відновлення через організацію різних форм природопізнавальної, природоохоронної, природовиховної туристської роботи. Сучасний туризм впливає на екологічну політику країн, які намагаються зберегти цінні рекреаційні ресурси шляхом ухвалення спеціальних законодавчих актів, створення мережі національних парків, природних і культурних заповідників та інших охоронних об'єктів [18]. Завдяки туризму підвищується екологічна свідомість населення, поліпшується загальний природозахисний стан регіону та країни.

Туристична індустрія позитивно впливає також на розвиток інших галузей господарства, що прямо не пов'язані з туризмом, таких як будівництво, транспорт і зв'язок, комунально-побутове господарство тощо. Туризм сприяє розвитку та розбудові окремих регіонів, створюючи нові робочі місця, стимулюючи розвиток місцевої промисловості, сільського господарства, сфери послуг, відроджуючи місцеві традиції, народні промисли, підвищуючи загальний благоустрій міст і сіл. Безпосередньо розвиток туризму забезпечує приплив коштів до регіону, зокрема, до місцевого бюджету, у вигляді курортних зборів і податків; збільшує прибутки населення. Зростання обсягів туризму сприяє створенню нових робочих місць – виникненню можливості для працевлаштування людей у місцевих галузях господарства, що пов'язані з туризмом лише опосередковано, а також для сезонних працівників. Такі економіко-соціальні наслідки розвитку туризму та рекреації важливі для Прикарпатського регіону, де на 9% території України сконцентровано 33% її лісових ресурсів, велика кількість мінеральних джерел, більше половини видової різноманітності біоти [28], проте рекреаційний потенціал якого використовують недостатньо.

На території Українських Карпат трансформація лісів відбувалася протягом тривалого агрокультурного періоду і виявлялась у різних формах. С.М. Стойко виділив такі форми антропогенного впливу: селітебна, пасторальна (використаня лук та полонин під пасовища), пірогенал, агрокультурна, лісоексплуатаційна, монокультурне лісове господарство, меліоративна, белоїдна (військова), хімічне забруднення, індустріальний вплив (прокладаня трубопроводів і ліній електропередавання), рекреаційне навантаження і радіоактивне забруднення [32].

Названі вище форми антропогенного впливу зумовили суттєві зміни лісових формацій, їхньої вікової і ценотичної структури та біологічної стійкості. Свідченням антропогенної перетвореності гірських лісів є зменшення площі різновікових деревостанів. Унаслідок екстенсивного використання природних ресурсів зменшилась лісистість регіону, збільшилась фрагментарність лісів, що в кінцевому підсумку призвело до загального зниження стійкості гірських екосистем, різких змін гідрологічного режиму, частих повеней, лавин, селів, збіднення видового складу біоти тощо. Прибутки ж від використання оздоровчо-рекреаційного потенціалу лісу можуть набагато перевищити ті, які надходять з лісопереробної промисловості.

Сучасна соціально-економічна, й особливо, екологічна ситуація в Українських Карпатах потребує переорієнтації ведення господарства, яке за мінімального негативного впливу на довкілля могло б забезпечити стійкий економічний розвиток. Сьогодні власне рекреаційне господарство повинне бути пріоритетним у гірських умовах Карпат. З огляду на розташування Українських Карпат і Передкарпаття та з урахуванням сукцесійних змін антропогенного типу, що відбулися протягом ХХ ст. на цій території, активність використання натуральних ресурсів, рекреаційно-туристську галузь можна пропонувати як індустрію, яка б вирішувала ці проблеми.

Незважаючи на важливе позитивне значення туризму для розвитку суспільства, він може також негативно впливати на суспільне життя і, зокрема, на стан довкілля. Туризм і туристи не тільки можуть стати жертвами забруднення довкілля, а й часто є причинами такого забруднення. Антропогенне навантаження не обмежене тільки прямими діями туристів (бруд, побутове сміття, залишені на місці перебування, лісові пожежі). Це також і вплив на якість води в річках, озерах і морях, якість повітря, яке зазнає забруднення від застосування туристичного транспорту з двигунами внутрішнього згоряння на масляному пальному, знищення місцевої флори і фауни і, нарешті, руйнування екосистем як наслідок втручання індустрії туризму [24].

Дуже важливим є те, що прибутки від екотуризму прямо залежать від екологічних якостей місцевості, де розташовані туристичні та оздоровчо-рекреаційні заклади. Природоохоронні території рівня заказників мало придатні для розвитку на їхній базі туризму та рекреації. Тому важливою умовою розвитку туристично-рекреаційної індустрії є створення природоохоронних територій вищого статусу (національних природних та регіональних ландшафтних парків). Факт організації нових національних і ландшафтних парків на певних територіях не означає припинення в їхніх межах усіх форм природокористування, а передбачає, передусім, його впорядкування та переведення на екологічні засади, включаючи певні обмеження, однак такі обмеження цілком виправдані, і не тільки з екологічного погляду, а й з економічного. Створення нових природоохоронних об'єктів забезпечить можливість організації нових рекреаційних центрів і послугує основою для переорієнтації економіки регіону з екстенсивного природокористування до розвитку оздоровчо-рекреаційної та туристичної індустрії, яка у наших умовах може бути прибутковою.

Розвиток туризму на базі мережі природоохоронних об'єктів гарантуватиме збереження їхнього рекреаційного потенціалу на майбутнє, а також сприятиме вирішенню соціальних та економічних