Національним паркам, охоронним ландшафтним областям (районам), територіям заповідного фонду властива соціальна функція – вони мають, поряд з природоохоронним, безпосереднє рекреаційне призначення. Глобальний демографічний процес (зростання) поставив перед соціальною екологією важливе завдання – забезпечення рекреаційними ресурсами населення міст та індустріально-промислових комплексів. Адже здоровий відпочинок людини, відновлення її фізичних і духовних сил позитивно впливають на економічний ефект у сфері матеріального виробництва та розумової праці, що сприяє підвищенню добробуту й культурного рівня суспільства. Тому рекреаційну сферу економісти розглядають як складову частину єдиного господарського комплексу. Щодо цього природні ландшафти поки що незабруднених Карпат, що збереглися в індустріальній і густозаселеній зоні Середньої Європи, мають сприятливі кліматичні умови та багаті й різноманітні рекреаційні та бальнеологічні ресурси, набувають особливого соціального значення для розвитку рекреаційної індустрії.

Важливе рекреаційне значення має створений уперше в Україні Карпатський природний національний парк. Він розташований головно на території гірської частини басейну р. Прут. Його рекреаційна і рекреаційно-господарська зони вже нині в значних кількостях приймають рекреантів для відпочинку і туризму. Важливим кроком у розвитку рекреації є створення та діяльність на території Івано-Франківської області чотирьох регіональних ландшафтних парків: Дністерського, Галицького, Поляницького та "Гуцульщина".

Територія Івано-Франківської області має різноманітні природо-географічні ландшафти. Найбільший комплекс для організації активного відпочинку – у гірських видів ландшафтів, на які припадає третина території області.

Гірський рельєф карпатських ландшафтів визначив їхню головну рекреа-цій-ну цінність. За абсолютними висотами Карпати Івано-Франківської області нале-жать до низько-середньогірського типу (висоти від 600 до 1500 м). У Горганах деякі вершини сягають 1700-1800 м (г. Велика Сивуля – 1836 м), на Чорногір-ському хребті – 1800 – понад 2000 м (г. Говерла – 2061 м). Вершини цих гір, які піднімаються вище межі лісу (полонини) є прекрасними видовими пунктами.

Перевищення гірських хребтів над долинами, переважно густо заселеними, порівняно невеликі й становлять від 500 до 1200-1300 м. Схили гірських хребтів мають переважно незначну крутість, а гребенева зона хребтів – хвилясту лінію. Отже, морфологічні риси рельєфу Карпат свідчать про можливість організації пішохідних туристичних маршрутів та екскурсійних прогулянок для людей різної вікової категорії.

Гірська частина області головно вкрита лісом. Її лісистість становить від 25 до 75%. Видовий склад лісів складний, переважають шпилькові породи, такі як смерека, ялиця, зрідка сосна, кедр, модрина. На частку хвойних лісів припадає близько 70% усіх деревостанів. Найбільші площі займають чисті смерекові насадження, які простягаються смугою на висоті 1000-1450 м . Нижче 1000 м до смереки примішується ялиця. Сосново-кедрові ліси займають порівняно незначну площу і зростають на кам'яних розсипах. Нижній пояс гір покритий широколистяними породами (дуб, бук, граб, явір, береза та ін.), до яких часто домішані хвойні, що утворюють змішані ліси, які вирізняються естетичністю [2].

Хвойні лісові угруповання мають високі рекреаційні властивості, тому що формують своєрідний фітоклімат зі значною кількістю фітонцидів, які створюють майже стерильну чистоту повітря і сприятливо впливають на здоров'я людини.

Середньо- і високогірні види ландшафтів відрізняються складним, малодоступним рельєфом, високим ступенем залісненості, зручні для епізодичного відпочинку на туристичних пішохідних чи кінних маршрутах, зимових спортивно-оздоровчих заходів тощо.

Із гірсько-долинних ландшафтів найвигіднішими для рекреації є долини рік Пруту, Бистриці Солотвинської і Надвірнянської, Лімниці, Чечви, Свічі з Мізунькою та Сукель. Усі вони належать до типових поперечних долин північно-східного схилу Карпат, перетинають один з мальовничих, малонаселених районів – Горгани. Річкові долини Горганів мають багато спільних рис у морфологічній будові. Вони утворюють вузькі долини з крутими скелястими схилами та широкі улоговини з виположеними терасовими схилами. В таких долинах-улоговинах переважно розташовані поселення. Ці природні комплекси найбільше придатні для створення зон відпочинку з повним набором рекреаційних послуг.

Найбільша густота рекреаційного освоєння є в долинах рік Прут, Бистриця Надвірнянська (район Гута), Мізунька (Новий Мізунь) та ін.

Іншим важливим рекреаційним районом Карпат в Івано-Франківській області є Гуцульська Верховина з долинами Білого і Чорного Черемошу.

Найефективнішим та доцільним напрямом використання природних ресурсів області є рекреаційний. Тому щодо розвитку рекреаційної сфери у нашому регіоні важливі є такі чинники:

Одночасно треба вжити низку науково-організаційних заходів для забезпечення екологічно можливих масштабів, темпів і територіальних пропозицій розвитку рекреаційного комплексу. Тому заплановано виконати комплексні екологічні дослідження території області: обґрунтувати диференційні норми рекреаційного навантаження на окремі ландшафти та басейни рік; опрацювати норми антропогенного навантаження, граничнодопустимі межі сумарної ємності об'єктів, розміщених у рекреаційних центрах; визначити лісові масиви обмеженого розвитку рекреації і туризму, потенційні і резервні зони; запровадити суворі правила дотримання природоохоронного законодавства в рекреаційних зонах та санкцій за їхнє порушення.

Рекреація зачіпає та змінює всі компоненти наземних екосистем, відповідні реакції яких залежать від інтенсивності та розподілу в просторі і часі рекреаційних навантажень. Щоб ці наслідки не ставали фатальними для природи, треба надавати їй змоги відновлюватися, відвівши для цього спеціальні території, позбавлені активного антропогенного впливу. Територіальне розмежування охорони природи і відпочинку – це головний принцип,