Культурно-історичні об'єкти Львова

курсова робота з туризму

ЗМІСТ

Вступ

Багатство природного та історико-культурного потенціалу України важко переоцінити. Чорне і Азовське моря, Крим, Карпати, Придніпров'я, Поділля і Волинь – туристично-рекреаційні ресурси України. Загальна площа рекреаційних ландшафтів України – 9,4 млн. га, їх одночасна місткість – майже 50 млн. чол. В Україні створено 8 національних природних парків, 4 біосферних заповідника, 15 державних природних заповідників, численні заказники, дендропарки, пам'ятки садово-паркового мистецтва. Серед них найвідомішими є Асканія-Нова (Херсонська область), Шацький національний природний парк (Волинська область), "Софіївка" (Черкаська область), "Олександрія" (Київська область), Тростянецький дендропарк (Чернігівська область), а також пам'ятки природи – Скелі Довбуша на Івано-Франківщині та Львівщині, Кам'яні могили у Донецькій та Запорізькій областях, Великий каньйон у Криму. Курорти Криму це перлина українського півдня. На фоні унікального клімату особливе місце займають ресурси рекреаційного профілю: пляжі (517 км. берегової лінії, у тому числі 100 км – штучні), лікувальні грязі (Сакське та Чокракське озера, Булганакське родовище); мінеральні джерела (більше 200 свердловин) тощо. Відпочиваючи в Україні, туристи мають можливість ознайомитись з багатою історією та яскравою культурою народів, які здавна заселяли її територію. Найвизначніші історико-культурні пам'ятки знаходяться в Автономній Республіці Крим, у містах Києві, Львові, Одесі, Чернігові, Кам'янці-Подільському. Велика кількість пам'яток археології зосереджена в південній частині України. Цікавими для туристів є розкопки античних міст північного Причорномор'я – Тіри, Ольвії, Херсонеса, Пантікапея, а також археологічні музеї в Одесі, Керчі та Києві. Багату історико-культурну спадщину представляють, зокрема, музейні комплекси світового (за класифікацією ЮНЕСКО) значення в Києві – Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник і Національний заповідник "Софія Київська", Андріївська та Кирилівська церкви а також відбудовані за роки незалежності Михайлівський золотоверхий та Свято-Успенський собори, пам'ятки історії, пов'язані з історико-культурною спадщиною запорізького козацтва, а також періоду національно-визвольної боротьби українського народу 1648-1654 рр. та другої світової війни; музеї архітектури та побуту просто неба у Києві, Переяславі-Хмельницькому, Львові, Ужгороді, Чернівцях, Галичі; картинні галереї в Києві, Одесі, Феодосії, Львові, Харкові тощо. Великий інтерес у туристів з різних кінців світу викликають пам'ятки архітектури різних епох і стилів: пам'ятки Київської Русі (IX-XII ст.) у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам'ятки оборонної архітектури – фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді, Мукачеві; палацові комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам'ятки цивільної архітектури в Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Чернівцях, Ужгороді; пам'ятки культової архітектури в Києві, Львові, с. Маняві на Івано-Франківщині, у Почаєві, Міжгір'ї, Мукачеві, Чернівцях; пам'ятки дерев'яної культової та цивільної архітектури в Карпатах. Туристам в Україні надані широкі можливості для ознайомлення з українською народною культурою, піснями, танцями, національною кухнею.

Викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є туристичні ресурси України.

Предмет дослідження – культурно-історичні об'єкти м. Львова.

Метою курсової роботи є дослідження культурно-історичних об'єктів м. Львова.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Коротка історична довідка

Місто Львів є обласним центром Львівської області, населення якої становить 2,6 млн. жит., площа – 21,8 тис. кв. км. У місті постійно проживає біля 830 тис. жит., щодня доїжджає з навколишніх сіл на роботу, відвідує Львів з екскурсіями понад 200 тис. чол. Як справжній діамант Східної Європи, Львів нагадує музей під відкритим небом, у ньому знаходиться 2000 історичних, архітектурних і культурних пам'яток.

Місто було засновано в середині ХІІІ ст. (1256 р.) князем Данилом Галицьким і названо на честь його сина Лева.

Львів швидко став торговельним та економічним центром регіону. Вигідне розташування міста на перехресті торговельних шляхів з портів Чорного та Балтійського морів, з Києва, Центральної та Західної Європи сприяло його швидкому економічному розвитку.

Географічне положення та природні ресурси вабили чужинців: татар, німців, угорців, поляків, литовців, австрійців та шведів. Протягом віків вони приносили сюди свої культуру і традиції, релігію – звідси в архітектурі Львова суміш готики та бароко, ренесансу та романського стилю, рококо та ампіру, сучасної еклектики та конструктивізму. Однак впродовж всієї української культури залишалися у Львові визначальними

Старий Львів – це перш за все площа Ринок, центр і осередок його громадського, економічного і культурного життя. Шість століть історія Львова нерозривно зв'язана з цією порівняно невеликою, майже квадратною площею розміром 142 на 129 м. Тут знаходився магістрат, палаци і будинки значних городян, тут торгували, тут вершили суд і розправу [15].

З чотирьох сторін площі у 1793 р. на місці колишніх колодязів встановлено фонтани-скульптури: Нептун, Адоніс, Діана і Амфітрита.

Площа Ринок була свідком найбільш важливих міських подій з 1356 року, з часу прийняття Магдебурзького права. Магдебурзьке право – одна з найбільш відомих систем феодального міського права. Воно виникло у ХІІ ст. у німецькому місті Магдебурзі. Юридично закріпило права і свободи міщан, їх право на самоуправління. З прийняттям Магдебурзького права Львів перестав бути залежним від королівської адміністрації, а підпорядкувався безпосередньо королю, інтереси якого репрезентував староста.

Найбільш рання згадка про ратушу відноситься до 1381 р. Тоді це була дерев'яна споруда, завершена високою вежею і галереєю для міського сурмача. Але пожежі не пощадили будівлі.

На початку XVII ст. була збудована нова ратуша з високою восьмигранною вежею, увінчаною позолоченим залізним левом. Але ця ратуша не збереглась до наших днів – її вежа завалилась у 1826 р. Спорудження будівлі,