Крім того, у фонді представлені видання релігійних організацій Галичини 20-30-х років, а також хорватсько-чеська періодика цього ж періоду. Бібліотечний фонд містить унікальні збірки Біблій різними мовами світу: грецькою, латинською, німецькою, французькою, китайською, англійською тощо.

Серед них – Острозька Біблія Івана Федорова, паризьке видання 1563 р., венеціанське видання 16 століття. Чисельну групу книг становлять видання історії монастирів і церков, їх статистичний, богословський, історичний аналіз, а також видання Львівських друкарень, Києво-Печерського монастиря, Почаївського монастиря, мандрівних друкарень. Бібліотека містить чимало книг з особистих бібліотек видатних діячів Церкви, про що свідчать їх підписи та екслібриси Петра Могили, Йосифа Сліпого, Климентія Шептицького. Тут також є видання "Студіону", отців-василіан з Жовкви, збірки праць НТШ у Львові. До фонду бібліотеки входять книги історичної бібліотеки Ставропігійського інституту. Бібліотека містить невелику, проте єдину в Україні цінну збірку арабістики 16-20 ст., Корани, богословські трактати, календарі, а також твори релігійних діячів перською, турецькою мовами та на санскриті. Бібліотека музею історії релігії формувалась з початку його заснування у 1973 р. Частина літератури була передана у фонд бібліотеки Львівським історичним музеєм, Ленінградським музеєм історії релігії та атеїзму, а також шляхом наукових музейних експедицій в Читу і Улан-Уде. Український Католицький Інститут у Римі в 90-х роках подарував музеєві 300-томну збірку релігійної та релігієзнавчої літератури, а також бібліотека містить літературу з приватних колекцій, літературу видавництва отців ЧСВВ. Бібліотека постійно поповнювалася літературою з фондово-закупівельних комісій, обмінного фонду.

2.1.3. Український Державний Музей Етнографії та Художнього Промислу

Український Державний Музей Етнографії та Художнього Промислу АН УРСР у Львові, створений 1951 на базі Музею Етнографії Львівського Філіялу АН УРСР (кол. НТШ) і Львівського Держ. Музею Художньої Промисловости (кол. Міськ. Музей Мист. Промислу), поповнених 1940 р. збірками націоналізованих кол. гром. і приватних музеїв (Нац. Музею, ім. Любомирських, Дідушицьких, жін. гімназії СС. Василіянок, етногр. зб. О. Прусевича) У.Д.М.Е.Х.П. поділяється на 2 відділи: етногр. з понад 44 000 експонатів, і мист. промислу – понад 28 000. Музей організує етногр. експедиції, видає "Матеріали з етнографії та мистецтвознавства" (1955-63), альбоми (нар. одяг, різьба й ін.) та окремі праці (К. Матейко "Нар. кераміка зах. обл. УРСР XIX – XX ст.", В. Рожанківський "Укр. художнє скло", Л. Суха "Художні металеві вироби українців сх. Карпат", А. Будзан "Різьба по дереву в зах. обл. України", Я. Запаско "Орнаментальне оформлення укр. рукописної книги", І. Сенів "Творчість О. Л. Кульчицької" та ін.), влаштовує періодичні виставки, з 1955 має постійну експозицію "Побут укр. народу" від 16 ст. У в-ві "Мистецтво" 1976 видано альбом з 400 кольорових та чорно-білих ілюстрацій, що репрезентують шедеври укр. декоративно-ужиткового мистецтва, зібрані в У.Д.М.Е.Х.П [16].

2.2. Визначні культові споруди м. Львова

2.2.1. Собор Святого Юра

Архикатедральний собор Св. Юра у Львові, греко-католицький собор Галицької митрополії, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744 – 1762). Вважається головною святинею греко-католиків.

Складається з барокового собору (1745-1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761 – 1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір'я з двома брамами в подвір'ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і владичий сад (1772). Собор Св. Юра положений серед зелені на горбовині, домінує над містом. За традицією собор поставлений на місці деревинної церкви й оборонного монастиря, закладених за князя Лева бл. 1280. Після зруйнування обох цих споруд Казимиром III (1340) на тому місці, була зведена мурована триапсидна, чотиристовпна церква-базиліка візантійського типу, побудована 1363 – 1437 архітектором Дорінґом за архімандритів Євтимія і Лаврентія (1738 – 1744). За митрополита Атанасія Шептицького її розібрано й 1744 – 1764 побудовано сучасний собор з комплексом будинків за проектом і під доглядом до 1759 архітектора Бернарда Меретіна, закінчено 1764 архітектором і скульптором С. Фасінґером за митрополита Лева Шептицького. Оздоблення і розмалювання інтер'єру тривало до 1780 і далі. Собор Св. Юра закладений на грец. рівнораменному хресті з чотирма каплицями між раменами хреста й мініатюрними банями під покрівлею, у центрі з великою банею на широкому барабані, що спирається на попружні арки. Угорі споруда охоплена карнизом. Численні пілястри, парні (на барабані) і подвоєні на стінах собору, увінчані кам'яними рококовими ліхтарями, надають будові стрункорти. На вході до катедри побудовані паристі сходи з рококовою ажурною балюстрадою, оздобленою вазами та путами. На фасаді обабіч головного входу статуї митрополитів Атанасія і Лева, над входом балькон, високе вікно, причілок з гербовим щитиком Шептицьких й аттикою, завершеною кінною статуєю св. Юрія-Змієборця роботи шлезького скульптора Йогана Пінзеля. Подвір'я перед кафедрою замикають 2 рококові брами, прикрашені алегоричними постатями, що символізують Віру й Надію та Церкву Риму і Церкву Греції.

Інтер'єр собору розписував С. Фабянський (1876), М. Радивилівський виконав велику композицію "Архиєрей" і "Появу апостолам", М. Смуглевич – завівтарну композицію "Проповідь Христа" і "Христос-Пантократор" у бані, Л. Долинський – намісні ікони, овальні ікони пророків і 16 сцен празничків. Скульптурні обрамування двох вхідних воріт і оздоблення входів та численні ліхтарі належать М. Філевичу. М. Осінчук 1942 виконав заг. консервацію і розмалювання стін та відчищення образів. При будові комплексу працювали різні митці в різних стилях: бароко, рококо, класицизм, проте вони