Після ув'язнення Української Греко-Католицької ієрархії з Митрополитом Йосифом Сліпим на чолі і незаконного "Собору Греко-Католицької Церкви 8 – 10 березня 1946 р." собор передано православній архієпархії в юрисдикції московського патріархату.

В серпні 1990 Собор Св. Юра був повернутий щойно легалізованій УГКЦ.

2.2.2. Успенська церква у Львові

Успенська (Волоська) церква у Львові, збудована 1591 – 1629 за планом П. Римлянина, з участю В. Капиноса і А. Прихильного, на замовлення Львівського братства і значним коштом молд. господаря О. Лапушняну та його дружини Роксани. Церква поставлена на місці погорілої 1571, збудованої П. Італійцем 1547. Структура церкви витримана в стилі італ. ренесансу, але на основі традицій укр. будівництва: на вісі зах.-сх. тридільна і триверха, як основний тип укр. дерев'яних церков. Стіни розчленовані пілястрами, з арками вікон і плоскорізьбами на метопах, різьбленими одвірками півн. і півд. дверей, а на парусах угорі вирізьблені герби жертводавців; різьбарські роботи виконали львівські різьбарі Костянтин і Яків Кульчицькі. Іконостаси для церкви малювали Ф. Сенькович, 1630 (згорів) і М. Петрахнович, 1638 (тепер у церкві с. Великі Грибовичі б. Львова), який у 19 ст. замінено іконостасом М. Яблонського. 1926 – 27 церкву оздоблено високомистецькими вітражами П. Холодного старшого. Раніше від церкви побудовано 1572 – 78 дзвіницю (названу ім'ям фундатора – вежею Корнякта), яка мала служити фортецею під час облог і сторожовим пунктом для охорони; будівничі П. Борбока і П. Римлянин. Спершу триповерхова з шатровим триступінчатим дахом і пірамідальним ліхтарем. Пошкоджена під час облоги Львова, 1695 була реконструйована Я. Боберож, дістала четвертий поверх з бароковим шоломом і високим ліхтарем серед чотирьох пірамід. Висота вежі 66 м. Пізніше була побудована каплиця Трьох Святителів, посвячена 1591 (названа ім'ям церковці, збуреної під час спустошення Львова 1340). Вона простої конструкції: прямокутник з трьома банями, завершеними ліхтарями. Порталь, прикрашений рельєфним орнаментом з виноградної лози, належить до архітектурних шедеврів Львова. Будову каплиці приписують П. Красовському. Комплекс Успенської церкви є одним з найкращих зразків укр. архітектури, у ньому в досконалих пропорціях поєднано традиційні риси з ренесансними [16].

2.2.3 П'ятниць святих церква

П'ятниць св. (св. Параскеви) церква у Львові, оборонного типу, побудована б. підніжжя замкової гори на місці церкви з кін. 13 – поч. 14 ст. Сучасна церква з 1643-44 побудована на кошти молд. господаря В. Лупула, з природного каменю, однонаївна, закінчена гранчастою апсидою і двома бічними прибудівками пізнішого походження. Сер. частину церкви покриває стрімкий двоспадовий дах з заднім фронтоном, над притвором чотирибічна висока вежа, колись розмальована назовні з аттикою з сліпою аркадою, покрита шоломом (1908); на мурах церкви залишки бійниць. Кілька разів пошкоджена, реставрована 1870 і 1908, поєднує в собі елементи готики і пізнього ренесансу. Велика цінність церкви – шедевр львівських малярів і різьбарів пол. 16 або першої пол. 17 ст. – п'ятирядовий ренесансний іконостас з доробленим 1870 шостим рядом (усіх 70 ікон), з бароковими царськими вратами, завершений Розп'яттям з фігурами по боках. Найпишніша частина іконостасу – портал з гарною архівольтою – іконою Христа-архієрея, по обох боках ряд апостолів на позолочених з витисненим орнаментом дошках; найвищий ряд – святі Сх. Церкви у прозорорізьблених медальйонових рамах. Найнижчий (доданий) ряд пензля А. Качмарського (св. Кирило і Методій, св. Ольга і Володимир, Іван Золотоустий і св. Микола). Цінні також ікони на вівтарях і завівтарні. Склепіння і стіни пресвітерії прикрашені фресками з кін. 18 ст. (Л. Долинського) [16].

2.2.4. Вірменська Церква

Вірменська церква була збудована у другій половині XIV століття (1363-1370 рр.) майстром Доре, або Дорхі. Протягом кількох століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 р. церква стала соборною, бо у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо неї склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 р., П. Красовський), палац архієпископа (XVIII ст.), вірменський банк (XVII ст.), монастир бенедиктинок (1682 р.), пам'ятна колона з постаттю св. Христофора та дерев'яний вівтар з композицією "Голгофа" (XVIII ст.), огорожі з брамами (XVII-XIX ст.) [16].

Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 р. навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671 р.), а згодом в ризницю (1731 р.). В 1630 р. прибудовано прямокутний західний неф. Після пожежі 1712 р. інтер'єр набуває барокового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 1908-1927 рр., що здійснювалася під керівництвом архітектора Ф. Менчинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул. Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури, – накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над нефом XVII ст., орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Я.Г. Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер). Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує середохрестя. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них хачкарами, в рисунку сталактитового фриза над аркою