Розділ 3. Архітектурні пам'ятки Старого Львова

3.1. Площа Ринок (Львів)

Площа Ринок – характерне явище для середньовічної архітектури європейських міст. Площа виникла в XІV ст. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя міста. З кожного кута площі виходять дві взаємно перпендикулярні вулиці, котрі закінчувалися біля міських фортифікацій, що опоясували середньовічне місто. Площу розміром 142 Ч 129 м утворюють 44 будинки і ратуша в центрі. Від початкової готичної забудови, яка загинула під час пожежі 1527 р., збереглися підвали і фрагменти стін з готичними деталями. Дбайливо відновляючи вцілілі мури, нові будинки після руйнівної пожежі городяни будують тільки з каменю та цегли і називають їх кам'яницями.

Архітектурний вигляд площі формувався в період розквіту ренесансу у Львові. Ансамбль створювали кращі архітектори – П. Красовський, М. Градовський, П. Барбон, П. Римлянин, Б. Меретин, С. Фесінгер та інші. Будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки на центральній площі міста були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля [17].

Фасади будинків здебільшого тривіконні із асиметрично розміщеними прорізами, що відповідає ренесансній структурі планування: двовіконна світлиця і одновіконна бокова кімната (ванькир). До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї – підсіння Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: "Під левом", "Під оленем", "кам'яниця Лукашевичів". Кожен будинок площі вартий уваги, кожен має свою історії. Зупинимося тільки на деяких з них.

"Кам'яниця Бандінеллі" (пл. Ринок №2) свою назву дістала від прізвища власника італійця Роберта Бандінеллі, що в 1629 р. організував у будинку пошту, звідки поштові кур'єри двічі на тиждень відвозили кореспонденцію в різні куточки Європи.

"Чорна кам'яниця" (пл. Ринок №4) збудована в 1588-1589 рр. італійськими архітекторами Павлом Римлянином і Петром Барбоном. Фасад будинку покритий кам'яним діамантовим рустом, котрий потемнів з часом. Звідси і назва будинку. Будинок має багатий декор інтер'єрів, котрі можна вільно оглянути, відвідавши розміщений тут історичний музей м. Львова.

"Палац Корнякта" (пл. Ринок №6) збудована в 1580 р. тими ж архітекторами, що будували Чорну кам'яницю. Замовником був заможний грецький купець Корнякт, котрий міг собі дозволити розкішний шестивіконний будинок на центральній площі середньовічного міста. Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою. Львів'яни називають його "італійським" за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Рима. Тепер у будинку розміщений історичний музей, а в італійському дворику влітку працює кав'ярня, а вечорами бувають концерти класичної музики. Всі ці три будинки збудовані у стилі ренесанс [17].

"Палац Любомирських" (пл. Ринок №10) – класичний взірець бароко. Своєю назвою завдячує графові Любомирському, котрий перебудував будівлю для власного житла в 1760 р. В 1895 р. палац купило товариство "Просвіта", котре об'єднало творчі сили української інтелігенції довкола ідеї просвіти простого народу і покращення його долі. В 1975 р. після адаптації в будинку відкрита експозиція з фондів музею етнографії та художнього промислу.

"Венеційська кам'яниця" (пл. Ринок, №14) має над вхідним порталом кам'яний герб Венеції – лев з розкритою книгою. Будинок збудував архітектор Павло Щасливий в 1589 р. на замовлення венеційського консула і купця Антоніо Массарі.

"Кам'яниця Шольц-Вольфовичів" (пл. Ринок № 23), що збудований в 1570 р. на замовлення вихідців зі Сілезії Шольц-Вольфовичів в стилі ренесанс. Фасад будинку багато декорований як біблійними скульптурними композиціями, так і скульптурними портретами звичайних львів'ян.

Будинок № 24 відбудований після пожежі 1527 р. в ренесансних традиціях. Це ще один будинок на площі, де можна оглянути експозицію історичного музею.

Будинок № 28 зберігся у незмінному виді з часу своєї відбудови на поч. XVII ст. Це одна з кращих пам'яток львівської житлової архітектури епохи Ренесансу.

Будинок № 29 збудований 1766-1678 рр. Будинок з великим внутрішнім подвір'ям, має наскрізний прохід на вулицю Театральну. В XIX ст. цей прохід називався "пасаж Андреоллі" від імені купця Домініко Андреоллі, що прибув до Львова в 1803 р. зі Швейцарії і відкрив тут цукерню [17].

Північна сторона площі найбільш змінена. Як свідчать архівні джерела, в 1765 р. всі будови цієї сторони площі були зруйновані. Фасади первісних будівель змінені, де-не-де збереглося середньовічне планування, уціліли поодинокі фрагменти.

У центрі площі стоїть будівля ратуші. Тут у всі часи і до нині урядують виборчі органи міської влади. В середньовіччі містом керував бурмістр, рада, що відала міським бюджетом і податками, та лава, що чинила суд. Нинішня ратуша, що стоїть у центрі площі, збудована в 1827-1835 рр. в стилі класицизм.

По кутах ратуші – чотири фонтани з фігурами грецьких богів Нептуна, Адоніса, Діани, Амфітрити ( 1793 р., скульптор Гартман Вітвер).

3.2. Вулиця Івана Федорова

Якщо ми підемо від Ринку Руською, то через кілька десятків кроків вийдемо до невеличкої вулиці, названої іменем українського першодрукаря. Руська розділяє її на дві частини – так поділяється