Будинок № 20. Вважається найціннішою пам'яткою житлової архітектури вулиці. Зведений у XVI ст. італійським архітектором Петром з Лугано (Петром Італійцем) у стилі Відродження. Особливо цікавим є портал, прикрашений своєрідними колонами. Неодноразово перебудовувався. У 1898 р. реставрований І.Левинським зі збереженням елементів старої архітектури.

Будинок №21. Один з не багатьох збережених у Львові будинків у стилі ампір (перша половина XIX ст.). Автор горельєфів на другому поверсі – відомий львівський скульптор Гарт-ман Бітвер. Будинок № 23. Споруджений у XVIII ст. об'єднанням у одне ціле двох будинків XVII ст. У 60-х роках XIX ст. його перебудували за проектом українського скульптора Гавриїла Красуцького. Фасад має скульптурний декор, за який будинок віддавна називають "домом пір року". Між третім і четвертим поверхами розташовані символи знаків Зодіаку. На другому поверсі – рельєфи, де зображені сцени праці та розваги селян у різні пори року. Класичних традицій тут немає. В основі зображень – народні типи і костюми. Це єдина у Львові пам'ятка архітектури, де в оформленні втілена тема життя і побуту селян. У 1882 р. будинок був куплений містом. У ньому розмістилася школа ім. Г.Пірамовича (вхід з вул. Вірменської) та школа ім. М.Шашкевича (від сучасної вул. Лесі Українки) [14].

Будинок № 25. Зведений у XVII ст., один з найстаріших на вулиці. Належав вірменському художникові Христофору Захновичу. У другій половині XVIII ст. перебудований. Над вікнами – різьблений рослинний орнамент. У первісному вигляді збереглися сіни, які ведуть на подвір'я.

Будинок №31. Споруджений наприкінці XVIII ст. у стилі французького класицизму. На жаль, пізніші перебудови значно змінили його первісний вигляд.

Будинок № 35. Зведений у XVII ст., перебудований у XVIII ст. Бід початкової конструкції збереглося обрамлення вікон. Над входом – плита з вирізьбленим геральдичним знаком (фігура зайця) і датою 1741 р. У вестибюлі – кам'яні склепіння з розетками посередині.

3.5. Вулиця Галицька

У документах згадується 1382 р., але вулиця існувала вже років за 20-25 до цієї дати. Назва походить від м. Галича, бо вулиця перетворювалась в дорогу, котра вела до нього, коли ще не було системи укріплень, що почала споруджуватися приблизно наприкінці 60-х років XIV ст. Уже в 1382 р. існувала Галицька брама – до неї і виводила вулиця. Брама була подвійною – зовнішня і внутрішня. Обидві частини з'єднувалися кам'яним мостом. Ззовні через рів був перекинутий звідний міст. На початку XV ст. над брамою почали будувати вежу Кравців (закінчена в 1431 р.). Пожежа 1527 р. повністю знищила браму з усім озброєнням, але вже через кілька років вона була відновлена. На початку XVIII ст. Галицька брама становила складну фортифікаційну систему, до складу якої входили кілька веж і збудований наприкінці XV ст. барбакан (кругла оборонна споруда, діаметр якої перевищує висоту, ставилася перед входом до фортеці). Від брами до монастиря бернардинців тяглася навкісна куртина. До неї було прибудоване приміщення для допитів і тортур; тут же мешкав міський кат з родиною і помічниками. Брама стояла на перехресті сучасних вулиць Галицької і Братів Рогатинців. Розібрана у 1784 р. Залишків середньовічної забудови на вулиці майже не збереглося. На самому ЇЇ початку стоїть каплиця Воїмів. На вулицю виходить її глуха стіна, прикрашена портретами Георгія (по-угорськи Дьйордя) Воїма, фундатора каплиці, та його дружини Ядвіги. На наріжнику будинку, який стоїть на розі Галицької і Староєврейської, на рівні другого поверху – постать лева з однією головою і двома тулубами – пам'ятка XVII ст.

Будинок № 4. Споруджений у 1780 р. за проектом А.Косинського.

Будинок № 6. У листопаді 1879 – березні 1880 р. тут мешкав І.Франко, винаймаючи разом зі студентами юридичного факультету університету за 6 гульденів куток у власниці квартири [14].

Будинок № 7. Збудований у 1785 р. для члена Ставропігії і радника І.Бачинського за проектом А.Косинського.

Будинок № 9. Сучасного вигляду набув 1786 р. Тут мешкав у 1640-1653 рр. український художник І.Корунка, а з 1774 р. – архітектор К.Фесінґер.

Будинок № 15. Спочатку – кам'яниця Оброцьких. У теперішньому вигляді збудований 1789 р.

Будинок № 19. Як і сусідній будинок №21, збудований на початку XX ст. на тому місці, де до 1784 р. стояли укріплення Галицької брами. У першій чверті XX ст. в будинку розміщалася аптека "Під золотим орлом". Є вона тут і зараз (тільки без старої назви). Над дверима аптеки в середині 90-х років XX ст. встановили барельєф із зображенням богині здоров'я Гігії.

Будинок №21. Місце, де стоїть будинок, до 1784 р. займали укріплення Галицької брами. Після її знесення ділянку забудували. Будинок, який стояв тут до початку XX ст., належав родині Штроменґерів, а пізніше – Баллабанів. Баллабанам же належав і сусідній, № 23. У цьому, останньому, був магазин горілчаних виробів, який торгував, зокрема, "баллабанівською старою житньою". Як і № 21, був знесений у 1908 р. Теперішній будинок № 21 – бічний фасад великого будинку (вул. Балова, № 7-9), збудованого у 1909-1913 рр. для фінансових установ за проектом О.Сосновського і А.Захаревича. Але місця вистачило і для магазинів, які традиційно були тут. Ще недавно на першому поверсі містився славнозвісний магазин іграшок "Лис Микита". А на останньому з