Будинок № 2. Кам'яниця Войнарівська. Збудована у XVI ст. На першому поверсі збереглися сліди готики. У цьому будинку в XVII ст. деякий час мешкав відомий друкар та видавець Михайло Сльозка, білорус за походженням.

Будинок № 4. Збудований у XVI ст. Б 1610 р. перейшов у володіння вірмен Бартановичів і від них дістав назву. З цим, очевидно, пов'язані написи грабаром (старовірменською мовою), зроблені під вікнами. Неодноразово перебудовувався, тому від первісного вигляду збереглися лише ренесансний портал і готичні хрестові склепіння на першому поверсі. У дворі над замурованою аркою – кам'яна голова лева з гроном винограду в зубах. Лев приязно посміхається, ніби запрошуючи відвідати шинок, який містився тут.

Будинок № 7. Знаменитий ансамбль Успенської церкви, створений у 1572-1629 рр., чудовий зразок архітектури Відродження.

Будинок № 8. Споруджений у 1740 р. на місці більш раннього. Фасад був у цей же час оздоблений рельєфами зі зображеннями символів торгівлі. На першому поверсі зберігся портал XVI ст.

Будинок № 10. Зведений у XVII ст. на місці двох кам'яниць XVI ст. Збереглися білокам'яний портал і деякі деталі інтер'єру.

Будинок № 12. Збудований у XVIII ст. у стилі бароко, чим відрізняється від своїх сусідів. Як і інші будинки вулиці, він зберіг первісний вигляд лише частково. У 1767-1777 рр. тут мешкав відомий архітектор М.Полейовський.

Будинок № 18. Зведений у 1912 р. за проектом Т.Мостовського.

Будинок № 20. У XVII ст. на цьому місці стояв будинок грецького купця Ізаровича. У 1851 р. він мав чотири поверхи, п'ять вікон по фасаду, заходив далеко у ділянку. На першому поверсі містилися крамнички, склади, шинки. А на інших поверхах мешкало 73 єврейські родини – 314 постійних мешканців, не беручи до уваги тимчасових. Сучасний будинок вирізняється своєю оригінальною архітектурою. Як свідчить напис кириличними літерами на фронтоні, закладений він у 1905 р. (будівництво закінчено у 1906 р.). Авторами проекту були І.Левинський, О.Лушпинський, Т.Обмінсь-кий. Будівництво здійснене в стилі сецесії, з широким використанням елементів українського народного орнаменту та кольорових керамічних вставок. Збудований для страхового товариства "Дністер".

3.10. Вулиця Сербська

Найдавніша її назва – Fori pecorum platea, тобто Скотне торговище (дослівно: місце, де торгують худобою), у документах з'являється уже 1491 р. Тут, як і на сусідній Зарванській, торгували худобою, причому в той час цим переважно займалися євреї. Проте в даному разі йдеться тільки про найстарішу частину вулиці – від Ринку до вул. Староєврейської, яка слугувала західним кордоном єврейського кварталу. Друга частина – між вул. Староєврейською і Братів Рогатинців – виникла пізно, а в самостійну вулицю виділилася лише в другій половині XIX ст. Називалася вона Ружаньцовою ("ружанєц" – чотки) і Трояндовою. Третя частина вулиці, від вул. Братів Рогатинців до пл. Соборної, виникла після знесення міських мурів наприкінці XVIII – початку XIX ст. Це сталось у 1811 р., коли через сад бернардинців була прокладена дорога, котра з'єднала вул. Сербську з Галицьким передмістям. Ця вулиця називалася Бернар-динською нижчою. У 1871 р. всі три вулиці були об'єднані в одну – Сербську. Назва надана довільно, оскільки вважалося, що на вулиці у XVIII ст. мешкало декілька сербських родин, що, однак, не підтверджується документами. Будинки XVI-XVII ст. збереглися лише у верхній частині вулиці, на непарному боці [14].

Будинок № 1. Пам'ятка архітектури XVI ст.

Будинок № 3. Споруджений у 1714р. Войцехом Зичливим, Блажієм Прихильним і Яном Вигідним. На рівні другого поверху висить величезний залізний ключ – вивіска слюсарної майстерні, яка була тут на початку XIX ст.

Будинок № 13. На наріжнику – герб Львова, дата " 1633" і напис, який свідчить, що власник будинку мав право емфітевзису (вічної оренди). Це право надавалося за заслуги перед містом. Тож знак знаходився на Клопотівській кам'яниці, котра стояла на місці сучасного будинку № 10. її знесли наприкінці XIX ст., а знак перенесли на новий будинок.

3.11. Вулиця Ставропігійська

Коротенька стежка, що вела від Ринку до монастиря домініканців, дістала не пізніше 1405 р. назву "Божого тіла" – від назви монастирського костьолу. В XVII ст. вулиця називалася Дорогою до домініканців, у XVIII ст. – Домініканською. У грудні 1944 р. перейменована на вул. Максима Залізняка, але вже через рік була відновлена стара назва. А сучасна назва – на честь Ставропігійського братства, що містилося на сусідній вулиці, – надана в 1946 р.

Будинок № 1. Найстаріша з існуючих аптек Львова, заснована у 1735 р. Спочатку називалася "Під чорним орлом". Наприкінці XIX ст. стала циркулярною, тобто державною, й обслуговувала "циркєль" (округ), постачаючи ліки військовим частинам, установам і т.п.

У 1964 р. за ініціативою фармацевта Л.Крилова почалося створення музею (розпочав роботу в 1966 р.). Зібрані тут експонати та документи висвітлюють історію аптечної справи – і не тільки у Львові. Аптека діє не тільки як музей, а й як звичайний фармацевтичний заклад. Зокрема, великою популярністю користується "залізне вино" – смачний лікувальний напій. У 1996 р. аптека відновила назву "Під чорним орлом" [14].

Будинок № 4. Споруджений у XIX ст. Фасад прикрашений рельєфами на міфологічну тематику.

3.12. Вулиця Староєврейська

Вона існувала вже