архітектури (будівля) включаються відомості про наявність скульптури, кахлів, стінопису в декоративному убранні пам'ятника (зовні, всередині), про тип і конструкцію і будівлі, технічному стані його (ступені збереження). Наявність карток на всі екскурсійні об'єкти, розташовані на території даного краю, прискорює розробку нових екскурсійних тем, дозволяє різноманітити використання пам'ятників в екскурсіях на різні теми, робить їх показ активнішим. У багатьох регіонах країни проведена паспортизація і складені зведення пам'ятників. У 70-і роки ХХ ст. Науково-дослідним інститутом культури Міністерства культури і управліннями культури були підготовлені зведення пам'ятників історії і культури України по територіях. Матеріали зведення включають лише одну групу нерухомих пам'ятників – меморіальні доми, садиби, могили, пам'ятні місця, пов'язані з іменами видатних діячів культури і значними подіями в житті території (краю, області, автономної республіки).
Таким чином, вирішальне значення в успіху розробки нової екскурсійної теми мають об'єкти. Саме вони складають той пізнавальний матеріал, який є зоровою основою в розкритті теми, головний аргумент в доказах екскурсовода.
Необхідно відзначити залежність екскурсійного процесу в цілому, його зміст, методики підношення матеріалу (показу і розповіді) від об'єктів, їх стану, під'їзних шляхів, крапок для спостереження. Саме тому таку важливу роль в даний момент грають зв'язки екскурсійних установ з тими організаціями, які ведуть роботу по виявленню, реставрації і охороні пам'ятників історії і культури. Активна участь екскурсійних працівників в діяльності цих організацій створює умови для подальшого розвитку екскурсійної справи в Україні.
Розділ 2. Методика проведення екскурсій
Методика проведення екскурсій направлена на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій.
Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи – прийоми показу і прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще складнішій класифікації методичних прийомів: по їх призначенню, часу і місцю використання і т.д.
Завдання методичних прийомів – забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій; як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкту екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зорову; як основа аналізу і синтезу на екскурсії і т.д.
Всі методичні прийоми, правильне використання яких складає одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені таким чином:
прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);
прийоми, направлені на створення умов для ефективного проведення екскурсії.
2.1. Класифікація методичних прийомів
Методичні прийоми підрозділяються на декілька груп залежно від їх призначення: методичні прийоми, завдання яких – допомогти екскурсоводу встановити міцні контакти між екскурсоводом і екскурсантами; прийоми, завдання яких добитися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкту; прийоми, що закріплюють увагу до розповіді, збудливі у екскурсантів інтерес до певних питань; прийоми, що забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.
У класифікації прийомів проведення екскурсії виділяються дві групи:
Прийоми показу, куди входять: прийоми, організуючі спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт з навколишнього середовища, з цілого; прийоми, завдання яких, спираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкту; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному вигляді, побудовані на русі – наближенні екскурсійної групи до об'єкту, віддаленні від нього, русі уздовж нього.
Прийоми розповіді – це прийоми, побудовані на поясненні об'єкту, описі його внутрішнього вигляду і що викликають у екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т.д.
Практично всі методичні прийоми можна розділити на дві категорії: простіші, створюючі умови для проведення екскурсії і складніші – прийоми безпосереднього проведення екскурсії.
Методичні прийоми, як було сказано раніше, діляться на: загальні, вживані на всіх екскурсіях незалежно від того, що показується і про що йде розповідь; приватні, властиві одному виду екскурсій (виробничих, музейних, природознавчих); одиничні прийоми, використовувані при спостереженні якого-небудь одного унікального об'єкту. Такі прийоми, як правило, є "знахідкою" одного екскурсовода і не застосовуються всіма, хто проводить подібні екскурсії; прийоми, використовувані в певну пору року, дня [7].
При використанні методичних прийомів екскурсовод повинен враховувати рівень підготовки групи (наприклад, знайомство із стилями в архітектурі, різновидами монументальної скульптури). Одні екскурсоводи використовують на практиці всі прийоми, інші обмежуються двома-трьома, треті – не використовують методичні прийоми. Якість проведення екскурсії залежить не тільки від знань екскурсовода, не меншу роль грає його уміння застосовувати на екскурсійному маршруті вивчені прийоми у всій їх різноманітності. Зробити це можуть професійно підготовлені екскурсоводи.
2.2. Методичні прийоми показу
Найбільш численну групу складають прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкту, виділяють його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам в думках розчленувати пам'ятник на складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий в даний час об'єкт в його первинному вигляді, історичні події, які відбувалися багато років тому.
Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника. Він є першим ступенем спостереження об'єкту. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається із слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первинне спостереження об'єкту, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод направляє увагу групи на визначення суті об'єкту, що дає екскурсантам можливість: а) скласти уявлення про історичну місцевість, де відбувалися дані події; б) представити даний об'єкт в природній обстановці; в) дати певну оцінку об'єкту; г) одержати уявлення про його природне оточення [10].
Другий варіант використання прийому